1.Функції та завдання податкової служби

 

Правові основи діяльності податкової служби України закладені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 груд­ня 1990 року № 509-ХІІ із змінами і доповненнями [1].

 

Відповідно до Закону до системи органів державної податкової служ­би відносяться:

 

- Державна податкова адміністрація (ДПА) України;

 

- державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя;

 

- державні податкові інспекції (ДПІ) в містах (крім Києва і Севастополя), районах, районах у містах. Див. рис. 1

 

Рис.1 Загальна струкутра органів державної податкової служби

 

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом [5]

 

Податкова служба України - це сукупність державних органів, які організовують і контролюють надходження податків, податкових і окре­мих видів неподаткових платежів.

 

Завданнями органів державної податкової служби є:

 

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бю­джетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодав­ством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

 

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платни­ків податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

 

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

 

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною і контрольно-ревізійною службами, інши­ми контролюючими органами, банками, а також з податковими служба­ми інших держав.

 

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: [6, c.228]

 

1) виконує безпосередньо і організовує роботу ДПА та ДПІ, пов'язану із:

 

- здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, контролю за валютними операціями, за додержанням порядку проведення готівкових розрахун­ків за товари (послуги), контролю за наявністю свідоцтв про держав­ну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на право займатися певними видами господарської діяльності, що під­лягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, ін­ших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою пере­рахування цих сум до бюджету; обліком платників податків, інших платежів;

 

- виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів; проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експор­терів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних про­грам у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тю­тюнових виробів;

 

2) у випадках, передбачених законом, видає нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

 

3)   затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків:

 

4)  у порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

 

5) здійснює заходи щодо підбору, розміщення, професійної підготовки і перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

 

6)   надає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи;

 

7)організовує роботу зі створення інформаційних систем, автоматизо­ваних робочих місць та інших засобів автоматизації і комп'ютеризації роботи органів державної податкової служби;

 

8) розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;

 

9)  при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинність, на­правляють матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

 

10) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

 

11) надає Міністерству фінансів України, Головному управлінню Державного казначейства України звіт про надходження податків;

 

12) вносить пропозиції і розробляє проекти міжнародних договорів щодо оподаткування, виконує у визначених законодавством межах міжнародні договори з питань оподатковування;

 

13) надає фізичним особам - платникам податків ідентифікаційні номери і веде Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб:

 

14) прогнозує, аналізує надходження податків, джерела податкових над­ходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на податкові надходження;

 

15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їхнє зберігання і ре­алізацію;

 

16) організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за дотриман­ням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздріб­ну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів;

 

17) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення податкового законодавства;

 

18) організовує в межах своєї компетенції роботу з забезпечення держав­ної таємниці в органах податкової служби.

 

Середня ланка податкової служби України - ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, ДШ у містах з районним поділом - виконує зазначені вище функції, крім функцій, передбачених пунктами 2, 3, 8, 10,11, 12, 13, 17, а також пунктом 15 в частині за­безпечення виготовлення марок акцизного збору.

 

Первинна ланка податкової служби України - державна податкова інспекція - безпосередньо веде податкову роботу.

 

 

32. Оподаткування прибутку підприємств: визначення валових доходів та валових витрат підприємства

 

Податок на прибуток підприємств в Україні характеризується як аналог розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій. На Заході податок з прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високнй рівень впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

 

З роз­витком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьо­му в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди й прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відпо­відно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заро­бітна плата робітників і службовців).

 

Прибутковий податок відіграє важливу роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм нього податку реалізується че­рез диференціацію ставок і пільгове оподаткування. Розмежовуючи прибуткове оподаткування юридичних та фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Встановлюючи пільгове оподаткування з пониженням ставки або зі звільненням для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і реалізує пев­ну структурну політику.

 

Держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямків формування і використання фондів, в яких зацікавлене суспільство. Незважаючи на труднощі справляння цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, зокрема і в Україні.

 

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіж­них країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відмі­ну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на при­ватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акці­онерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло та­кого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткову­вання, з огляду на застосовування підхід в країнах із розвиненою ринко­вою економікою.

 

Оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 трав­ня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

 

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню­ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відді­лення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

 

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до дер­жавного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, що передують звітному.

 

Звернемо увагу на визначення прибутку до оприбуткування за схемою:

 

П = СВД - ВВ - А +(-) Довд,

 

П – прибуток до оподаткування

СВД – скорегований дохід

Довд – доход(збитки) попередніх періодів

ВВ – валові витрати

А - амортизація [6, c.118]

 

Такий метод обчислення бази оподаткування призводить до виникнення різних показників прибутку за бухгалтерським та податковим обліком. У бухгалтерському обліку це показник прибутку, виведений за правилами такого обліку, а для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню, потрібно вести так званий податковий облік, який дасть можливість визначити реальну базу для обчислення податку на прибуток підприємств.

 

Платниками податку є юридичні та фізичні особи як резиденти так і нерезиденти України, які здійснюють на території України підприєм­ницьку діяльність.

 

Закон передбачає, що платники податку, які мають філії, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток, а саме: юридична осо­ба, або головне підприємство може обрати сплату консолідованого по­датку на прибуток підприємств. Вибір форми сплати здійснюється само­стійно до початку звітного року, про що повідомляються податкові орга­ни за місцем знаходження головного підприємства або філії. Зміна обра­ної форми сплати податку протягом року не дозволяється.

 

При сплаті консолідованого податку платник сам визначає розмір податку та сплачує до відповідних бюджетів за місцем знаходження філії пропорційно питомій вазі суми валових витрат філії та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника, які розташовані за місцем знаходження філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань такого платника податку.

 

Базова ставка податку -25%. За ставкою 15% оподатковується прибуток підприємств від реалізації інноваційного продукту протягом перших трьох років з моменту його реєстрації. За ставкою 15% оподатковують­ся дивіденди нерезидентів (податок на репатріацію нерезидента складає 15%). За ставкою 6% оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту, у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень, та валові доходи страху­вальників за договорами страхування і перестрахування життя в разі до­строкового розірвання договору, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи (0% - за звичайних умов). За ставкою 3% оподатковуються інші до­ходи від страхової діяльності. Доходи страховика від здійснення діяльнос­ті, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються за ставкою 25% [1].

 

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника і суму амортизаційних відрахувань.

 

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континенталь­ному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

 

Валовий дохід включає:

 

-  загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юри­дичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів;

 

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

 

- доходи від операцій особливого виду;

 

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а та­кож доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

 

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що пере­дують звітному, та виявлені у звітному періоді;

 

- доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаці­ями або такі операції здійснюються між платником податків та його відокремленими підрозділами; сум невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів; сум коштів страхового резер­ву, використаних не за призначенням; сум штрафів, неустойки, нені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду.

 

Із валового доходу виключаються: [6, c.120]

 

- суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ), а також суми податків із доходів фізичних осіб, які відраховуються з виплат таких до­ходів;

 

-  суми коштів або вартість майна, отримані платником як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку;

 

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, яких зазнає такий платник у результаті порушення його прав та інтересів, що охо­роняються законом у разі, якщо вони не були віднесені таким платни­ком до складу валових витрат або відшкодування за рахунок коштів страхових резервів;

 

- суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, обов'язкових платежів, що повертаються або мають бути повернені платни­ку з бюджету;

 

- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником;

 

- суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг, обов'язковість яких передбачена законодавством;

 

- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

 

- кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і компаній;

 

- суми одержаного платником емісійного доходу;

 

- номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики;

 

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи; дивіденди, отримані платником податку від інших платників;

 

- кошт або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допо­моги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод;

- інші надходження.

 

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться перша з подій:

 

- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника в оплату товарів; при продажу за готівку - дата їх оприбут­кування чи дата інкасації готівки у банківській установі;

 

- або дата відвантаження товарів (для робіт - дата фактичного надан­ня їх результатів).

 

Валові витрати виробництва та обігу - це суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

 

Валові витрати можна поділити на такі три групи:

 

-  витрати, які включаються до складу валових витрат;

 

- витрати, які не включаються до складу валових витрат;

 

- витрати подвійного призначення.

 

До першої групи витрат належать:

 

- суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції, робіт, послуг і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених законом;

 

- суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до державного бюджету або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не менше двох та не більше п'яти відсотків опо­датковуваного прибутку;

 

- суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але і не більш як 10 відсотків оподатковуваного прибутку;

 

- суми коштів, внесених до строкових резервів у порядку визначеному законодавством;

 

- суми внесених, нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів, передбачених законодавством;

 

-  суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах;

 

- суми безнадійної заборгованості у тому разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позивної давності.

 

До витрат, які не включаються до складу валових витрат, належать:

 

- витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (організацію та проведення прийомів, презентацій, свят). Розваг і від­починку, придбання та розповсюдження подарунків; придбання ло­терей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізич­них осіб;

 

- придбання, реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів, придбання нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

 

- сплата податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, по­датку на дивіденди, ПДВ, включеного до ціни товарів, що придбаваються платником, сплата податків на доходи фізичних осіб, які відра­ховуються за рахунок сум виплат таких доходів;

 

-   сплата вартості торгових патентів;

 

- сплата штрафів, неустойки, пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду;

 

- утримання органів управління, об'єднань платників податку;

 

- здійснення прямих інвестицій, включаючи виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

 

- виплата дивідендів;

 

- витрати, не підтверджені відповідними документами.

 

Витратами подвійного призначення, які включаються до складу валових витрат, є: [4]

 

- витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професій­них обов'язків;

 

- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідни­цтво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт; витрати на придбання науково-технічної літератури та передплату спеціалізованих періо­дичних видань за основною діяльністю платника;

 

- витрати на гарантійний ремонт, обслуговування або гарантійні заміни товарів, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких това­рів, у яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;

 

- витрати платника на проведення передпродажних і рекламних заходів, організацію презентацій та свят, але не більше двох відсотків від прибутку, що підлягає оподаткуванню;

 

- витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

 

- витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування, продукції платника; екологічної та ядерної шкоди; майна; кредит­них та інших комерційних ризиків, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

 

- витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації);

 

- суми валових внесків працівника до додаткових пенсійних планів, які вносяться від його імені таким платником податку, але не більш як 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від такого платника податку;

 

- інші.

 

Датою збільшення валових витрат виробництва чи обігу вважаєть­ся дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається подія, яка сталася раніше:

 

- або дата списання коштів із банківських рахунків платника на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівкові кошти - день їх видачі з каси платника податку;

 

- або дата оприбуткування платником товарів, а для робіт і послуг - дата фактичного отримання платником результатів робіт (послуг). У разі коли товари придбаваються з використанням кредитних, дебе­тових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка, товарного чека.

 

 

Задача 1

 

Податковий період – календарний рік. Потрібно визначити суму скоригованого валового доходу, виходячи з таких даних:

За звітний період отримано доходів від продажу товарів – 15000 грн. (з ПДВ).

Отримана безповоротна фінансова допомога -7000 грн.

Пеня, одержана підприємством за недопостачання йому продукції згідно договору – 2000 грн.;

Сума дивідендів від резидента склала 3000 грн.

 

 

Розв’язок

 

 

Згідно статті 4 та п. 7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» скоригований валовий дохід за відповідний податковий період буде розрахований наступним чином:

ВД( скоригований) = (15000 – 15000/6) + 7000 + 2000 = 21500 грн.

 

Відповідь: сума скоригованого валового доходу за звітний податковий період згідно наведених даних склала 21500 грн.

 

 

Задача 2

 

2. Підприємство – завод ювелірних виробів, виробило ювелірну продукцію, собівартість якої становила 50000 грн., розрахунковий прибуток – 15000 грн., ставка акцизного зору – 55%.Визначити суму акцизного збору і ціну реалізації.

 

Розв’язок:

 

Акцизний збір – це податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію, роботи, послуги), що включається до їх ціни.

 

Суму акцизного збору визначимо за формулою:

 

 

∑Акц.зб =((Сп + П) / Аз%))/100

 

де, Сп – повна собівартість товару;

П – прибуток;

Аз – ставка акцизного збору, %;

 

∑Акц.зб = ((50000+15000)*55)/100 = 35 750 грн.

Ціна реалізації:

Цпт =((Сп+П)/(100-Аз)*100*1,2 = 240000 грн.

Відповідь: сума акцизного збору становить -35750 грн, ціна реалізації – 240000 грн.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України Про державну податкову службу в Україні. Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 6, ст. 37
2. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика: Навч.посібник / Під заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка. – К.: Центр навчальної літератури; 2006. – 468 с.
3. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 525с.
4. Крисоватий А. І., Іванов Ю. Б., Десятнюк О. М. Податкова система: Підручник. - К.: Атіка, 2006. – 920 с.
5. Податкова система: Навч. посібник / За ред. І.О.Лютого. – К.: ЦУЛ, 2009. – 456 с.
6. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – К.: Прес, 2004. – 454 с.