32. Оподаткування прибутку підприємств: визначення валових доходів та валових витрат підприємства

Податок на прибуток підприємств в Україні характеризується як аналог розповсюдженого у світі податку на прибуток корпорацій. На Заході податок з прибутку корпорацій (акціонерних товариств) має високнй рівень впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств.

З роз­витком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому вимагав особливих форм обкладення. При цьо­му в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди й прибуток, що спрямовується на розвиток корпорації або в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відпо­відно об'єктом оподатковування виступає прибуток власника або заро­бітна плата робітників і службовців).

Прибутковий податок відіграє важливу роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм нього податку реалізується че­рез диференціацію ставок і пільгове оподаткування. Розмежовуючи прибуткове оподаткування юридичних та фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Встановлюючи пільгове оподаткування з пониженням ставки або зі звільненням для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і реалізує пев­ну структурну політику.

Держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямків формування і використання фондів, в яких зацікавлене суспільство. Незважаючи на труднощі справляння цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, зокрема і в Україні.

Чинний у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значну зовнішню подібність до податку на прибуток корпорацій зарубіж­них країн. І дійсно, фактично всі діючі підприємства тепер по організації несуть у собі в більшій мірі ознаки колективної форми власності, тобто їхній прибуток має явні ознаки колективного прибутку. Проте на відмі­ну від Європейських держав прибуток підприємств, заснованих на при­ватному капіталі, оподатковується податком із прибутку також, як і акці­онерних товариств. В Україні відношення власності ще не прийняло та­кого рівня розвитку, щоб можна було чітко визначити об'єкт оподаткову­вання, з огляду на застосовування підхід в країнах із розвиненою ринко­вою економікою.

Оподаткування прибутку підприємств здійснюється відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 трав­ня 1997 року, з урахуванням змін і доповнень до нього.

Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню­ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відді­лення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до дер­жавного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, що передують звітному.

Звернемо увагу на визначення прибутку до оприбуткування за схемою:

П = СВД - ВВ - А +(-) Довд,

П – прибуток до оподаткування

СВД – скорегований дохід

Довд – доход(збитки) попередніх періодів

ВВ – валові витрати

А - амортизація [6, c.118]

Такий метод обчислення бази оподаткування призводить до виникнення різних показників прибутку за бухгалтерським та податковим обліком. У бухгалтерському обліку це показник прибутку, виведений за правилами такого обліку, а для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню, потрібно вести так званий податковий облік, який дасть можливість визначити реальну базу для обчислення податку на прибуток підприємств.

Платниками податку є юридичні та фізичні особи як резиденти так і нерезиденти України, які здійснюють на території України підприєм­ницьку діяльність.

Закон передбачає, що платники податку, які мають філії, можуть сплачувати консолідований податок на прибуток, а саме: юридична осо­ба, або головне підприємство може обрати сплату консолідованого по­датку на прибуток підприємств. Вибір форми сплати здійснюється само­стійно до початку звітного року, про що повідомляються податкові орга­ни за місцем знаходження головного підприємства або філії. Зміна обра­ної форми сплати податку протягом року не дозволяється.

При сплаті консолідованого податку платник сам визначає розмір податку та сплачує до відповідних бюджетів за місцем знаходження філії пропорційно питомій вазі суми валових витрат філії та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника, які розташовані за місцем знаходження філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань такого платника податку.

Базова ставка податку -25%. За ставкою 15% оподатковується прибуток підприємств від реалізації інноваційного продукту протягом перших трьох років з моменту його реєстрації. За ставкою 15% оподатковують­ся дивіденди нерезидентів (податок на репатріацію нерезидента складає 15%). За ставкою 6% оподатковуються доходи нерезидентів від фрахту, у зв'язку із здійсненням міжнародних перевезень, та валові доходи страху­вальників за договорами страхування і перестрахування життя в разі до­строкового розірвання договору, не пов'язаного зі смертю застрахованої особи (0% - за звичайних умов). За ставкою 3% оподатковуються інші до­ходи від страхової діяльності. Доходи страховика від здійснення діяльнос­ті, не пов'язаної зі страхуванням, оподатковуються за ставкою 25% [1].

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника і суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континенталь­ному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає:

-  загальні доходи від реалізації товарів, робіт, послуг, у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юри­дичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів;

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

- доходи від операцій особливого виду;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а та­кож доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що пере­дують звітному, та виявлені у звітному періоді;

- доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платником податку у звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаці­ями або такі операції здійснюються між платником податків та його відокремленими підрозділами; сум невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів; сум коштів страхового резер­ву, використаних не за призначенням; сум штрафів, неустойки, нені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду.

Із валового доходу виключаються: [6, c.120]

- суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ), а також суми податків із доходів фізичних осіб, які відраховуються з виплат таких до­ходів;

-  суми коштів або вартість майна, отримані платником як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, яких зазнає такий платник у результаті порушення його прав та інтересів, що охо­роняються законом у разі, якщо вони не були віднесені таким платни­ком до складу валових витрат або відшкодування за рахунок коштів страхових резервів;

- суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів, обов'язкових платежів, що повертаються або мають бути повернені платни­ку з бюджету;

- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником;

- суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг, обов'язковість яких передбачена законодавством;

- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

- кошти взаємного інвестування інвестиційних фондів і компаній;

- суми одержаного платником емісійного доходу;

- номінальна вартість взятих на облік, але не оплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики;

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи; дивіденди, отримані платником податку від інших платників;

- кошт або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допо­моги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод;

- інші надходження.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбудеться перша з подій:

- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника в оплату товарів; при продажу за готівку - дата їх оприбут­кування чи дата інкасації готівки у банківській установі;

- або дата відвантаження товарів (для робіт - дата фактичного надан­ня їх результатів).

Валові витрати виробництва та обігу - це суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Валові витрати можна поділити на такі три групи:

-  витрати, які включаються до складу валових витрат;

- витрати, які не включаються до складу валових витрат;

- витрати подвійного призначення.

До першої групи витрат належать:

- суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції, робіт, послуг і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених законом;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих до державного бюджету або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій, але не менше двох та не більше п'яти відсотків опо­датковуваного прибутку;

- суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але і не більш як 10 відсотків оподатковуваного прибутку;

- суми коштів, внесених до строкових резервів у порядку визначеному законодавством;

- суми внесених, нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів, передбачених законодавством;

-  суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах;

- суми безнадійної заборгованості у тому разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позивної давності.

До витрат, які не включаються до складу валових витрат, належать:

- витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (організацію та проведення прийомів, презентацій, свят). Розваг і від­починку, придбання та розповсюдження подарунків; придбання ло­терей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізич­них осіб;

- придбання, реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів, придбання нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

- сплата податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, по­датку на дивіденди, ПДВ, включеного до ціни товарів, що придбаваються платником, сплата податків на доходи фізичних осіб, які відра­ховуються за рахунок сум виплат таких доходів;

-   сплата вартості торгових патентів;

- сплата штрафів, неустойки, пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного суду;

- утримання органів управління, об'єднань платників податку;

- здійснення прямих інвестицій, включаючи виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

- виплата дивідендів;

- витрати, не підтверджені відповідними документами.

Витратами подвійного призначення, які включаються до складу валових витрат, є: [4]

- витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професій­них обов'язків;

- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідни­цтво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт; витрати на придбання науково-технічної літератури та передплату спеціалізованих періо­дичних видань за основною діяльністю платника;

- витрати на гарантійний ремонт, обслуговування або гарантійні заміни товарів, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких това­рів, у яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;

- витрати платника на проведення передпродажних і рекламних заходів, організацію презентацій та свят, але не більше двох відсотків від прибутку, що підлягає оподаткуванню;

- витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

- витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування, продукції платника; екологічної та ядерної шкоди; майна; кредит­них та інших комерційних ризиків, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

- витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації);

- суми валових внесків працівника до додаткових пенсійних планів, які вносяться від його імені таким платником податку, але не більш як 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від такого платника податку;

- інші.

Датою збільшення валових витрат виробництва чи обігу вважаєть­ся дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається подія, яка сталася раніше:

- або дата списання коштів із банківських рахунків платника на сплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівкові кошти - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником товарів, а для робіт і послуг - дата фактичного отримання платником результатів робіт (послуг). У разі коли товари придбаваються з використанням кредитних, дебе­тових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка, товарного чека.