1.2.Економічна сутність державного бюджету

Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня и використо­вується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Економічна природа бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі й перерозподі­лі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефек­тивності економіки та добробуту громадян.

Ринкова модель економіки, а також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися без втручання дер­жави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструмен­том здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В ньому сконцентровані інтереси держави, підприємців і на­селення. Між ними ведеться постійна боротьба за задово­лення власних потреб. Об'єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозпо­діл, тобто після первинного розподілу валового внутрішньо­го продукту на основні його складові здійснюється вторин­ний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.[17, c.121]

Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Економічна природа бюджету якраз проявляється в тому, що за його допомогою держава надає суспільству унікальні блага й послуги, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров'я, наука, культура тощо.

Проте усвідомлення економічної суті бюджету зі своїм ста­новленням пройшло довгий шлях. Перші наукові визначення бюджету з'явились тільки на початку XX ст. Так, енциклопе­дичний словник Брокгауза та Ефрона стверджує, що бюджет, із погляду держави, є загальним фінансовим законом, на яко­му будується розпис доходів і видатків держави. Цікавим у цьо­му джерелі є тлумачення щодо значення бюджету. Воно поля­гає у тому, що бюджет "дає постійні норми для класифікації державних доходів і видатків. Нормативні статті, що входять до його складу, є постійними величинами, які повторюються з ро­ку в рік, до зміни їх законодавчим шляхом, становлять його тверду, так би мовити, консолідуючу частину. Інша частина бюджету щорічно змінюється на основні ймовірності, за серед­нім розрахунком минулих років, а також внаслідок нових дер­жавних потреб, що спричинюють нові збори, надзвичайні витрати, додаткові кредити тощо; саме вона становить голов­ний зміст бюджетного закону. Співвідношення між цими дво­ма частинами бюджету визначається кожною державою по-своєму, відповідно до умов її фінансового господарства".[11, c.156]

У цьому визначенні бюджету ще переважають лише функ­ціональні аспекти над економічними, проте вже в цей період деякі вчені досить грунтовно формулюють його економічну суть. Зокрема, італійський фінансист Л. Косса в своїй фунда­ментальній праці "Основи фінансової науки" так формулює вимоги до бюджету:  витрати бюджету повинні проводитися зі згоди тих, хто дає кошти для їх здійснення;  влада, якій доручено витрачати суми, повинна підляга­ти серйозному контролю.

Правда, ще тривалий час у фінансовій літературі поняття бюджету ототожнювалося з державними фінансами, а держав­ні фінанси - з державним господарством. Так, відомий фран­цузький вчений-фінансист П. Годме пише, що "державні фінанси - це суспільне багатство в формі грошей і кредиту, яке перебуває у розпорядженні органів держави.

Якраз тут зароджується ідея, що за допомогою бюджету держава поряд із розв'язанням класичних адміністративних, політичних і оборонних завдань виконує соціальну функцію суспільного добробуту. Користуючись бюджетом, держава за­безпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та без­печне існування. Ця теорія стала панівною в другій половині XX ст. Біля її витоків стояли найвизначніші представники фі­нансової науки.

Ідея суспільного блага набула вирішального значення в теорії бюджету та фінансів загалом. Представники цієї тео­рії називають бюджет публічною або фіскальною економі­кою, продуктивність якої вимірюється обсягом і якістю сус­пільних благ.

У наукових працях західних вчених бюджет і бюджетний процес описуються з позиції ринко­вих відносин. За допомогою бюджету здійснюються мінові акти купівлі-продажу за схемою "податки-блага". Тобто через бюджет здійснюється мінова угода між державою та приват­ними особами, де податки є формою залучення коштів і участі населення у фінансуванні потрібних йому затрат. Реакцією населення на нееквівалентність між сплаченими податками та одержаними суспільними благами є відмова від підтримки на виборах тих політичних сил, які не забезпечують рівноваги між корисністю благ та їхнього сумарною вартістю.

У наукових працях європейських авторів державні фінан­си і передусім бюджет постають складною сферою, яка перебуває па перехресті економіки й політики та є невід'єм­ною складовою суспільно-економічної системи. З цим важко не погодитися. Бюджет, будучи дуже складним і багато­гранним явищем, повинен розглядатися з декількох сторін: як ланка державних фінансів, як централізований фонд фінансо­вих ресурсів, як фінансовий план держави.

Економічна кате­горія - бюджет виражає взаємозв'язок, що виникає між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внут­рішнього продукту шляхом створення централізованого та де­централізованих фондів фінансових ресурсів і їх використан­ня на цілі розширеного відтворення та підвищення рівня життя суспільства.[11, c.157]

Головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територі­альними утвореннями, верствами населення, грунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

Загальновизнано, що державний бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну структурну та стимулюючу.

Фіскальна функція бюджету полягає у фінансовому забезпеченні виконання державою основних функцій, які належать до сфери її відповідальності. Згідно зі світовою практикою, до беззаперечних завдань держави відносяться забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, підтримки соціально незахищених прошарків населення, забезпечення захисту навколишнього середовища.

Регулююча функція бюджету спирається на фіскальне перенаправлення частини ресурсних потоків у країні відповідно до встановлених законодавством орієнтирів. Вилучення частини суспільного продукту у вигляді податків та неподаткових надходжень до бюджету дозволяє коригувати напрями використання цього продукту, здійснюючи таким чином вплив як на обсяг сукупного попиту, так і на пропорцію між споживанням та нагромадженням в економіці. На етапi спаду видатки бюджету збільшуються, компенсуючи втрату частини сукупного попиту, що пожвавлює економiку, але погіршує баланс бюджету. На етапi економічного пiдйому зростання податкових надходжень покращує баланс бюджету.

Стратегічна структурна функція бюджету визначається структурою державного споживання та державних інвестицій і реалізується через вплив держави на міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл ресурсів всередині країни відповідно до поставлених довгострокових стратегічних пріоритетів. Йдеться насамперед про здійснення державних закупівель продукції певних галузей, бюджетні капіталовкладення у галузі, які визнано стратегічно важливими, проте які не в змозі залучити з певних причин приватний капітал, у депресивні регіони тощо.

Стимулююча функція бюджету знаходить свій вияв через вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів. Хоча багато з дослідників заперечують необхідність окремого виділення стимулюючої функції бюджету, для бюджетної політики в перехідній економіці таке виділення принципово важливе. Якщо регулююча та структурна функції можуть бути спрямовані як на прискорення, так і на гальмування економічних процесів (зокрема, в ході антициклічної політики, чи відносно до застарілих збиткових галузей), стимулююча функція бюджету полягає у створенні максимально сприятливих умов для ефективної підприємницької діяльності в руслі законодавства та національних інтересів країни за допомогою податкових стимулів, субсидій або дотацій, здійснення інвестицій у "точки зростання" тощо.

Важливо зазначити, що три останніх функції є непрямими щодо власне бюджету як фінансового плану держави. Їх реалізація виходить далеко за межі одного року, на який зазвичай здійснюється бюджетне планування, проте здійснюється саме через засоби фіскальної функції бюджету. Тому ефективність виконання державним бюджетом цих функцій може бути визначена при аналізі виконання річного бюджету лише частково.Власне, реалізація регулюючої, стратегічної структурної та стимулюючої функцій надає бюджетному процесу властивостей політики, тому саме через їхню призму слід розглядати питання оцінки ефективності бюджетної політики в країні.