ВСТУП

 

В процесі ринкової трансформації економіки України суттєве значення має системна мобілізація якісно нових джерел підвищення її ефективності як базової умови формування соціально орієнтованої економічної системи. Вирішується ця стратегічна проблема, головним чином, через становлення і розвиток принципово нових для нас економічних відносин, серед яких конституююча роль належить підприємництву. Воно є одним із чільних факторів реструктуризації економіки з метою підвищення її ефективності на основі активізації інноваційних процесів, формування конкурентного середовища і як результат – динамічного насичення ринку товарами і послугами.

Питання організації і розвитку підприємництва розглядаються в контексті загальних ринкових перетворень. Відсутність системного, комплексного розгляду дій підприємця в логічній послідовності основних кроків його діяльності не дозволяє усвідомити справжню природу цього явища, досліджувати тенденції розвитку підприємництва в умовах переходу до ринкової системи господарювання.

Організація і розвиток підприємництва, реалізація процесів організаційної взаємодії із внутрішнім та зовнішнім середовищем повинні будуватися на умовах ефективного використання на підприємствах підприємницької здібності людини. Більшість економічних завдань можна вирішити після виявлення механізмів розвитку підприємницької здатності, які дозволяють простежити темпи зростання підприємництва в середовищі досліджувального підприємства.

Отже, успіхи ринкових реформ значною мірою визначаються саме станом і характером функціонування підприємництва, а саме - його масштабністю і результативністю.Все це актуалізує дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку підприємництва особливо в ринковій економічній системі, як у теоретичному, так і практичному аспектах.Слід зазначити, що найбільш вагомий внесок у дослідженні підприємництва, визначенні його ролі в економічній системі було здійснене представниками найрізноманітніших шкіл і течій у різні епохи і періоди. Зокрема, ці питання розглядалися у працях А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, Ж.-Б.Сея, А.Маршала Й.Шумпетера, Ф.Хайєка та інших видатних економістів минулого. Роботи цих авторів присвячені розкриттю сутності, змісту підприємницької діяльності в загально-теоретичному та практично-функціональному розумінні.

Широкe відображення різних аспектів проблеми організації і розвитку підприємництва, його сучасного розуміння змісту та врегулювання відносин між державою і бізнесом за умов ринкової трансформації знайшли в працях відомих українських вчених Л.Безчасного, З.Варналія, Л.Воротіної, А.Гальчинського, В.Геєця, Ю.Єханурова, П.Єщенка, М.Долішнього, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, І.Лукінова, С.Мочерного, Ю.Пахомова, В.Сизоненка, І.Сороки, А.Чухна, А.Шегди. Деякі аспекти підприємництва у своїх наукових дослідженнях також розглядають О.Бєляєв, Ю.Ніколенко, В.Рибалкін, В.Савчук, О.Турчинов, А.Філіпенко, В.Черняк та інші. Серед зарубіжних фахівців, що розглядають означену проблему, відомі В.Агеєв, А.Бальцерович, А.Бузгалін, І.Герчикова, А.Динкін, Я.Корнаї, Е.Краснікова, В.Радаєв, В.Савченко, Ф.Шамхалов.

Незважаючи на значну кількість опублікованих наукових праць, чимало теоретико-методологічних аспектів проблеми все ще залишаються дискусійними і такими, що потребують більш глибоких досліджень.

Аналіз світового та вітчизняного досвіду і сучасні тенденції економічного розвитку свідчать, що підприємництво є одним з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу сучасного суспільства.

Тому розвиток підприємництва розглядається як стратегічний напрям подолання економічної кризи та вирішення соціально-економічних проблем і суперечностей перехідної економіки України.

Стратегічне значення розвитку підприємництва в умовах ринкових перетворень випливає з економічної природи підприємництва як форми господарювання, притаманної ринковій економіці.

Вищенаведене вказує на актуальність і доцільність обраної теми дипломної роботи, як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Головною метою дипломної роботи є теоретико-методологічне дослідження відносин підприємництва, його структури, організація на підприємстві та виявлення їх особливостей становлення, функціонування та розвитку в умовах трансформаційної економіки.

Розроблені в роботі рекомендації дозволяють удосконалити систему організації підтримки бізнесу в економіці України.

Головною ідеєю диплому виступає розробка організаційних умов для активізації підприємництва в середовищі досліджувального підприємства ПСП «Перемога».

Для досягнення мети в роботі поставлено і послідовно вирішено такі задачі теоретичного, методичного і практичного характеру:

-       вивчити основні теоретичні положення щодо ролі підприємництва в трансформаційній економічній системі;

-       визначити роль підприємця і суті підприємництва в умовах ринкових відносин України;

-       розглянути основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності в умовах становлення ринкових відносин на Україні;

-       узагальнити методичні положення організаційного регулювання діяльності людини, механізми, моделі і регулятори розвитку підприємницької діяльності в середовищі перехідної економіки;

-       систематизувати методичні підходи до розробки механізму розвитку підприємництва на підприємстві в поєднанні зовнішнього і внутрішнього середовища його функціонування;

-       з’ясувати структуру відносин підприємництва та проаналізувати взаємодію між її елементами;

-       обґрунтувати основні напрями державної підтримки підприємництва з врахуванням національної специфіки;

-       визначити шляхи вдосконалення організації підприємницької діяльності на підприємстві;

-       запропонувати напрями взаємодії чинників зовнішнього та внутрішнього середовища і характеру їх впливу на процес формування організаційної структури управління підприємства.

Об'єктом дослідження виступають процеси становлення і розвитку суб'єктів системи підприємництва у всіх сферах ринкової економіки.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів формування та розвитку організаційних структур управління підприємствами.

Теоретико-методологічну основу роботи складає сукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів наукового дослідження. У роботі було використано такі методи дослідження: аналізу, формальної логіки, конкретизації, а також графічний і табличний методи.

Інформаційна база диплома ґрунтувалася на статистичній і нормативно-правовій базі. Джерела інформації: закони України, звітність Державного комітету статистики України, результати обстеження фінансово-економічного стану досліджувального підприємства ПСП «Перемога» за період 2005-2007 рр., концепції і програми стабілізації процесів соціального й економічного розвитку України, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет.

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1.1. Визначення підприємництва та особливості ведення підприємницької діяльності в Україні

 

 

Підприємництво є стратегічним фактором та внутрішнім джерелом стійкого економічного розвитку і матеріального забезпечення добробуту населення країни в ринкових умовах господарювання. Однак, ці функції підприємництво здатне виконувати тільки при науковому підході до розуміння його сутності і змісту.

У сучасній економічній теорії відсутнє однозначне трактування сутності підприємництва. В більшості випадків сутність цього явища підмінюється метою підприємницькою діяльності, а саме зводиться до  отримання прибутку. Правильне розуміння дійсної сутності підприємництва є однаково важливим як для економічної науки, так і для господарської практики.

На сьогоднішній день у світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає "підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємця – як людини, що затрачає на цей весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим". В американській навчальній і науковій літературі дається безліч інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної, управлінської й інших точок зору [28].

Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю у своїй книзі розкривають значення терміна підприємництво через чотири функції підприємця:

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги. Виконуючи роль свічі запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою.

2. Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, що і визначають курс діяльності підприємства.

3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології і навіть нові форми організації бізнесу.

4. Підприємець - це людина, що йде на ризик. Це випливає з ретельного вивчення інших трьох його функцій. У капіталістичній системі підприємцю прибуток не гарантований. Винагородою за витрачений час, зусилля і здібності можуть виявитися привабливі  прибутки або збитки і зрештою банкрутство. Коротше кажучи, підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними коштами - своїми власними, а також коштами компаньйонів чи акціонерів.

Ні за рубежем, ні в нас поки ще не створена загальноприйнята економічна теорія підприємництва, хоча потреба в такій теорії давно вже стала дуже важливою. "Три хвилі" розвитку теорії підприємницької функції – так умовно можна охарактеризувати розвиток процесу наукового осмислення практики підприємництва.

"Перша хвиля", що виникла ще в XVIII в., була зв'язана з концентрацією уваги на несенні підприємцем ризику. "Друга хвиля" у науковому осмисленні підприємництва зв'язана з виділенням інноваційності як його основної відмітної риси.

"Третя хвиля" відрізняється зосередженням уваги на особливих особистісних якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної і суспільної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті рішень, наявність управлінських здібностей) і на ролі підприємництва як регулюючого початку в економічній – системі, що врівноважує.

Сучасний етап розвитку теорії підприємницької функції можна віднести до "четвертої хвилі", поява якої зв'язується з переносом акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця, а отже – з переходом на міждисциплінарний рівень аналізу проблем підприємництва [28]

Для усвідомлення сутності підприємництва слід зрозуміти, що воно є багатоплановим явищем. Його соціально-економічну сутність слід розглядати як економічну категорію, специфічний фактор виробництва, активний і динамічний елемент бізнесу, особливий вид діяльності, певні тип  і стиль господарської поведінки (рис. 1.1). [20]

 

 

 

Рис. 1.1. Структурно-елементна характеристика підприємництва

 

Крім того, підприємництво також є особливою функцією (рис. 1.2), що виконується в економіці країни для забезпечення розвитку й вдосконалення господарського механізму, постійного оновлення економіки господарюючих суб’єктів, створення інноваційного поля діяльності, розвитку конкуренції тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Види підприємницької діяльності

 

Підприємництво – це особливий вид економічної активності (під який ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї.

Економічна активність являє собою форму участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових засобів для забезпечення життєдіяльності його самого і членів його родини. Такою формою участі індивіда в суспільному виробництві є один суспільний функціональний обов'язок чи їхня комбінація, коли він виступає в якості:

- власника яких-небудь об'єктів, нерухомості і т.д., що приносять йому постійний і гарантований доход (власник підприємства чи будинку, що здається в оренду, і т.д.);

- найманого робітника, що продає свою робочу силу (токар на заводі, вчитель у школі і т.д.);

- індивідуального виробника ("вільний" художник, що живе на доходи від реалізації своїх добутків, або водій, що використовує автомобіль у якості таксі і живучий на доходи від такої діяльності, і т.д.);

- державного чи муніципального службовця;

- менеджера (керуючий чужим підприємством);

- пенсіонера (пасивна форма участі в суспільному виробництві як наслідок минулої активності);

- чи учня студента (як підготовчий етап до участі в майбутнім суспільному виробництві в якій-небудь конкретній формі);

- безробітного (як вимушена форма неучасті чи припинення участі в суспільному виробництві);

Підприємництво характеризується обов'язковою наявністю інноваційного моменту, – будь те виробництво нового товару, зміна профілю чи діяльності підстава нового підприємства. Нова система керування виробництвом, якістю, упровадження нових методів організації або виробництва нових технологій – це теж інноваційні моменти.

Підприємництво (підприємницька діяльність) – це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність спрямована на досягнення запланованого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства. Вони несуть повну матеріальну відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни. Основними складовими цього поняття є:

Підприємництво як особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки.

Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках.Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію та управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами. Фізичні особи – це індивідуальні підприємці, правове становище яких регулюється відповідними законами. Юридична особа – це носій матеріальних прав і обов'язків. Підприємницька діяльність, яка здійснюється фізичними особами, належить до індивідуальної (приватної) підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність, яка здійснюється юридичними особами, належить до колективного підприємництва.

Осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, називають підприємцями. Підприємець – це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи і бере на себе особистий ризик, пов'язаний з його результатами, а також всю повноту відповідальності за кінцеві результати діяльності як індивідуальної, так і колективної.

Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені й на свій ризик. Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод. Підприємницька діяльність спрямована на:

- досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу;

- найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів.

Економічний зміст державної підтримки підприємницької діяльності полягає в розробці та реалізації системи державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва.

Дослідження підприємництва в розвинутих країнах дає підставу для висновку: велике виробництво утворює основу сучасних національних народногосподарських комплексів, навколо яких починає вибудовуватися “оболонка” з малих підприємницьких структур. Тому малий бізнес тісно пов’язаний з великим.

Система такого взаємозв'язку ґрунтується на відповідних формах відносин: формою виробничих функціональних коопераційних зв'язків є субпідряд, формою виробничо-збутових – франчайзинг, формою виробничо-фінансових – лізинг і венчурне фінансування.

Практика розвитку малого бізнесу доводить, що головною проблемою є проблема інвестицій. Оскільки в Україні немає можливостей для активізації інвестиційної діяльності держави, варто шукати механізми в самих суб'єктах підприємництва. Одним з елементів такого механізму є оподатковування. Проблема податкової політики держави на сучасному етапі полягає в оптимізації розміру фінансових ресурсів, що залучаються в доходи бюджетів усіх рівнів і тих ресурсів, що залишаються в розпорядженні підприємницьких структур і можуть бути спрямовані на формування фінансових ресурсів суб'єктів малого бізнесу. [49]

Крім політики оподатковування, важливою умовою успішного розвитку підприємництва в Україні є створення системи державної підтримки формування малого бізнесу (рис. 1.3). [48,c.240]

Закордонний досвід та аналіз вітчизняної практики показує, що державна політика підприємництва повинна передбачати:

- створення загальних економічних, правових і соціальних умов, які б сприяли розвитку ефективного бізнесу: реальну трансформацію відносин власності; забезпечення правових гарантій підприємницької діяльності; стабілізацію і посилення національної грошової одиниці, здійснення необхідних антиінфляційних заходів і т. п.;

- створення державної системи підтримки бізнесу. Основними елементами такої системи повинні стати: формування реально працюючої ринкової інфраструктури;

- розробка системи фінансової підтримки підприємницької діяльності, включаючи формування стартового капіталу; створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;

- впровадження прогресивної системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності

 

Рис. 1.3. Система державного регулювання та підтримки малого бізнесу

 

Державні програми підтримки можуть виконуватись центральною чи місцевою владою, суспільними (некомерційними) структурами або через приватні організації, яким для цієї мети надаються державні субсидії.

На жаль, можливість регіоналізації втілення таких програм у перехідних економіках є досить сумнівною: місцева влада, як правило, не має потрібного досвіду, негативно ставиться до новонародженого підприємництва, є корумпованою та надто забюрократизованою. Через це значно доцільніше доручити функції підтримки підприємництва самому приватному сектору (принаймні в більшій частині).

Така практика є досить поширеною в усьому світі. За державою залишатиметься формування тих невід'ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме:

- нормативно-правового (адміністративного) забезпечення;

- інституціональних засад розвитку бізнесу;

- функціональних (цільових) форм державного регулювання.

Реалізація означених вище практичних заходів загальнодержавного рівня забезпечить створення необхідних умов для реальної активізації підприємницької діяльності в Україні.

Основними нормативно-правовими актами, згідно яких здійснюється підприємницька діяльність в Україні є: Конституція України від 25.06.96 № 254к/96-ВР, Господарський кодекс України від 16.01.03 №436-ІV, Цивільний кодекс України від 16.01.03 №435-ІV, Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.03 N 755-IV, "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06.09.05 №2806-IV, "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 №1775-ІІІ, “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.01 №2658-ІІІ, "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.03 N 1160-IV, Указ Президента України „Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” від 01.06.05 року № 779/2005 та інші. Знання законодавства та вміння правильно його застосовувати є однією з передумов успішного ведення бізнесу.

Конституція України закріплює підприємництво як найважливіше право людини і громадянина. Згідно з нею (ст. 42) кожен має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

У свою чергу держава забезпечує захист конкуренції у цій сфері (ст. 42), виключно законами визначає гарантії та правові основи підприємництва (п. 8 ст. 91).[22]

Згідно Господарського кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст. 42 ГК). [12]

Мається на увазі:

1. самостійна: незалежно від інших осіб та організацій вільне здійснення вами підприємницької діяльності, з самостійним вибором видів діяльності, наймом працівників тощо;

2. ініціативна: початок і подальше здійснення підприємницької діяльності залежить виключно від вашого власного рішення;

3. систематична: згідно законодавства – діяльність, яка здійснюється 4 і більше рази з метою отримання прибутку;

4. на власний ризик: маються на увазі можливі майнові втрати, які в разі їх виникнення при неприбутковому бізнесі ніхто підприємцю не компенсує.

Згідно законодавства України, підприємницьку діяльність можна здійснювати двома способами:

1) шляхом реєстрації юридичної особи (фірми);

2) шляхом реєстрації фізичної особи-підприємця

Засновниками (по суті власниками) або співзасновниками юридичної особи можуть бути:

- будь-яка фізична особа (крім недієздатних), яка досягла 14-річного віку;

- інша юридична особа;

- кілька фізичних або кілька юридичних осіб;

- фізичні і юридичні особи у будь-якому співвідношенні.

Засновництво юридичної особи не вважається підприємницькою діяльністю. Тобто, власник фірми не є підприємцем - суб’єктом господарювання є лише створена ним фірма.

Законодавство дозволяє мати у власності фірму з 14-ти років, а бути приватним підприємцем з 18-ти, а у виняткових випадках – з 16- років. Це не випадково, оскільки йдеться в першу чергу про змогу нести відповідальність за свою діяльність. Матеріальну відповідальність за неповнолітню особу несуть батьки, тому, щоб самостійно за себе відповідати така особа реєструється підприємцем після досягнення (набуття) повноліття. Оскільки, засновник (власник) фірми за її діяльність не несе ніякої відповідальності, то закон дозволяє бути засновником фірми з 14-ти років. [12]

Будь-яка фізична особа може мати у власності необмежену кількість фірм. Для прикладу: на практиці часто власники реєструють собі кілька фірм, якщо з будь-якої причини одна фірма перестає працювати чи існувати (борги, порушення законодавства, завдання шкоди тощо), то це не забороняє їм почати діяльність іншої зареєстрованої фірми). Фірми, які мають одного власника можуть без обмежень укладати між собою будь-які договори і проводити будь-яку спільну діяльність. Тому такі фірми (додаткові) часто реєструються в нас як “запасний варіант” або для узгодження спільної діяльності двох фірм одного власника тощо

Будь-яка юридична особа може мати філії і представництва.

Філія – це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Фізична особа одночасно може бути зареєстрована як приватний підприємець і мати зареєстровану фірму чи кілька фірм.

Державна реєстрація юридичної особи не зобов’язує цю юридичну особу розпочати свою діяльність. Тобто, по суті фірма має право існувати лише на папері. Однак, це не звільняє власника фірми від подання звітності. Для того, щоб така бездіяльність не тягла за собою негативних наслідків, необхідно щомісячно (щоквартально) подавати звіти в податкову інспекцію, фонди та статистику. Такі звіти подаються з прочерками (пусті), але подання їх є обов’язковим.

За своїми зобов’язаннями фірма відповідає всім своїм майном. Майно фірми і майно власника – це абсолютно різні речі і власник не несе ніякої майнової відповідальності за діяльність фірми. Всю відповідальність за діяльність фірми перед власником і контролюючими державними органами в разі порушень фірмою законодавства несе керівник (директор) фірми.

Власник фірми може особисто виконувати обов’язки директора свої фірми або покласти виконання цих обов’язків на найманого працівника.

Для здійснення деяких видів господарської діяльності фірма зобов’язана отримати ліцензії. До початку роботи, залежно від видів підприємницької діяльності і місця її здійснення обов’язковим є отримання відповідних дозволів.

При здійсненні певного виду діяльності законодавством може бути заборонено даній юридичній особі здійснювати інші види діяльності. Це називається “спеціальною правоздатністю” і означає, що фірма може здійснювати лише один вид діяльності, який передбачений її статутом, який вона сама собі обрала. Наприклад, страхова компанія, банк, аудиторська фірма мають лише один вид діяльності і не можуть займатися ще й торгівлею чи якимось виробництвом тощо.

Підприємницька діяльність здійснюється від імені та під майнову відповідальність певними суб'єктами.

Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи всіх форм власності [12].

Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) можуть бути: а) організаторами індивідуального виробництва, в якому застосовуються засоби виробництва, що їм належать, і використовується їхня власна праця; б) організаторами виробництва, де застосовуються капітал і наймана праця.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об'єднання тощо) як суб'єкти підприємницької діяльності займаються діяльністю у більших масштабах порівняно з індивідуальним підприємництвом з обов'язковим залученням найманої робочої сили.

Згідно із загальними принципами ринкової економіки держава не може бути суб'єктом ринкових відносин, а отже, і підприємцем. Ці функції вона як власник делегує корпораціям, асоціаціям, кооперативам, спільним, індивідуальним та іншим підприємствам. Це зумовлено тим, що держава є організатором загальних правил підприємництва і має контролювати їх виконання.

Відповідно до чинного законодавства України заняття підприємницькою діяльністю заборонено таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Не можуть займатися підприємництвом певні особи, зокрема ті, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини.

Такі обмеження для заняття підприємництвом існують у всіх країнах і зумовлені необхідністю, по-перше, забезпечити однакові можливості для всіх фізичних і юридичних осіб щодо свободи підприємництва (можливість придбавати економічні ресурси, організовувати процес виробництва за власним вибором, реалізовувати товар на ринку) і свободи вибору (можливість використовувати капітал у будь-якій сфері, бути незалежним у споживанні); по-друге, позбавити осіб, які працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавчих, нормативних актів, державних замовлень, укладання міждержавних угод, можливості створювати пільгові умови для окремих суб'єктів, отримуючи за це певні вигоди, винагороду, і, таким чином, захистити суспільство від зловживань, корупції; по-третє, позбавити нечесних, недобросовісних та кримінальних осіб можливості займатися господарською діяльністю.

Чинником підприємницької діяльності є також капітал, який створює передумови для формування суб'єкта підприємництва. А оскільки капіталом володіють далеко не всі, то і підприємцями в суспільстві всі бути не можуть.

Об'єкт підприємництва – це певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції або благах, у вигляді послуг, інформації. Визначальним критерієм тут є не сфера, а сутність діяльності.

Підприємництво існує майже в усіх сферах економіки, за винятком тих, втрата державного контролю над якими загрожує безпеці держави або здоров'ю людей.

Йдеться про виготовлення і реалізацію зброї, наркотиків, грошових знаків. Цією діяльністю можуть займатися лише державні підприємства.

Такі види діяльності в Україні, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення і реалізація медикаментів та хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична, ветеринарна та юридична практика, потребують спеціального дозволу – ліцензії. Державні органи, які її видають, можуть таким чином регулювати і контролювати зазначені види діяльності.

 

 

 

 

 

Усе різноманіття підприємницької діяльності може бути класифіковане по різних ознаках:

-       виду діяльності (виробнича, комерційна, фінансова, консультативну). Усі види можуть функціонувати роздільно чи разом;

-       формам власності майна (приватним, державним, муніципальним, знаходитися у власності суспільних об'єднань (організацій)). При цьому держава не може встановлювати в який би те ні було формі обмеження чи переваги в здійсненні прав власності в залежності від перебування майна в приватній, державній, муніципальній чи суспільній власності об'єднань (організацій).

-       кількості власників (індивідуальне,  колективне);

-       організаційно-правовим і організаційно-економічним формам;

-       ступеня використання найманої праці.

Для прийняття обґрунтованого рішення щодо організаційної форми підприємцю необхідно з’ясувати переваги та недоліки кожної з передбачених чинним законодавством організаційних форм підприємницької діяльності в Україні: індивідуальне підприємництво фізичних осіб, приватне підприємство, товариство з об­меженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, акціонерне товариство відкритого та закритого типу (див. рис. 1.3). [20]

Господарське товариство – юридична особа, створена за згодою з юридичними (чи) фізичними особами (громадянами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності.

Це може бути: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

 

 

 

Рис. 1.3. Форми організації підприємництва в Україні

Акціонерне товариство – об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, яке має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність по зобов'язаннях тільки своїм майном.

Акціонерне товариство може бути відкритого чи закритого типу. Створюється і діє на основі статуту товариства. Акціонерне товариство є відкритим, якщо його акції поширюються шляхом відкритого продажу чи підписки і їхнє вільне ходіння на ринку цінних паперів не обмежено інакше, чим за законом; акціонерне товариство є закритим, якщо ходіння його акцій на ринку цінних паперів заборонене чи обмежене його статутом (воно може випускати тільки іменні акції).

Створення закритого акціонерного товариства містить у собі висновок договору про спільну діяльність по створенню товариства, твердження статуту, державну реєстрацію товариства й акцій у порядку, встановленому законодавством про цінні папери. Акції закритого акціонерного товариства при його створенні поширюються серед облич, що підписали договір про спільну діяльність. Відкрите акціонерне товариство створюється шляхом відкритої підписки на акції чи перетворення закритого акціонерне товариство або іншого господарського об'єкта чи товариства.

До моменту державної реєстрації відкритого товариства його статутний фонд повинний бути цілком внесений. Створення відкритого акціонерного товариства шляхом відкритої підписки на акції включає висновок договору про спільну діяльність по створенню товариства, здійснення підписки на акції, проведення установчої конференції, державну реєстрацію товариства і його акцій.

Учасники закритого акціонерного товариства вправі вільно реалізувати свої акції його учасникам чи третім обличчям у порядку, обумовленому статутом. Акції відкритого акціонерного товариства можуть бути вільно реалізовані їх власниками. Голосування на зборах акціонерів здійснюється за принципом: одна акція – один голос.

Товариство з обмеженої відповідальністю – об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (статутом товариства й ін.), право володіння ними не підтверджується акціями, і відповідальність по зобов'язаннях несеться тільки в межах свого майна. Учаснику товариства, який вніс свій внесок, видається свідчення, яке не відноситься до категорії цінних паперів.

Створення такого товариства містить у собі висновок договору між учасниками про спільну діяльність по його створенню, твердження статуту товариства всіма учасниками і державною реєстрацією.

Учасник товариства може вступити свою частку одному чи декільком учасникам товариства, а при відмовленні інших учасників від покупки частки (її частини) – третім обличчям, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники ТОВ користаються переважним правом на придбання частки учасника, що уступив її, пропорційно їх внескам у статутному фонді чи в іншому погодженому між ними порядку. При передачі частки третьому обличчю відбувається одночасний перехід до нього права й обов'язків, які належали тому, хто уступив її цілком чи частково.

Товариство з додаткової відповідальністю – об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства.

У цьому випадку учасники товариства відповідають по його зобов'язаннях у межах, визначених статутом пропорційно їх часткам.

При недостатності майна одного чи декількох учасників товариства для забезпечення належної з них частки додаткової відповідальності по відсутній сумі її несуть інші члени товариства пропорційно їхнім часткам у майні. ТДВ вправі зменшити чи збільшити за згодою кредиторів при відсутності заперечень учасників розмір додаткової відповідальності. При її збільшенні учасники надають документи, що підтверджують їхню можливість забезпечити відповідальність у новому розмірі.

Повне товариство – його учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства в цілому і несуть необмежену відповідальність по загальних боргах. У випадку недостатності майна товариства, його учасники несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях усім майном, що їм належить.

Командитне товариство – об'єднання громадян чи юридичних осіб, створюване на основі договору між ними для здійснення підприємницької діяльності і яке включає дійсних членів (повних пайовиків) і членів вкладників (командиторів). Дійсні члени такого товариства несуть повну солідарну відповідальність по його зобов'язаннях усім своїм майном, командитори - тільки своїми внесками і не приймають участі в керуванні, а їхня частка прибутку визначається пропорційно внескам у капітал товариства.

Підприємство орендне – господарська одиниця, що здійснює підприємницьку діяльність на основі взятого ним в оренду майнового комплексу. Його створенню передує утворення організації орендарів за рішенням загальних зборів трудового колективу державного підприємства чи структурної одиниці об'єднання і визнання його юридичною особою. Організація орендарів укладає установчий договір, розробляє проект орендного договору і направляють його власнику (державному органу), що має право здавати майно в оренду. При його згоді укладають договір і загальні збори організації орендарів затверджується статут орендного підприємства, у встановленому порядку приймається майно. З моменту реєстрації ПО здобуває права юридичної особи. ПО сплачує орендодавцю орендну плату у вигляді відсотка, обчисленого від вартості орендного майна чи твердої суми. Після сплати податків воно самостійно розпоряджається прибутком, отриманим від господарської діяльності.

Підприємство іноземне – підприємство (організація), статутний фонд якого цілком складається (утворений) з іноземних інвестицій. Для іноземного інвестора, що засновує ІП на базі грошового внеску, цілком ввезеного з іншої держави, у банківській установі відкривається тимчасовий розрахунковий рахунок, на який до моменту реєстрації підприємства повинно бути переведено не менш чверті засобів оголошеного статутного фонду, протягом календарного року з дати реєстрації – не менш половини, а після закінчення двох у повному обсязі. В окремих випадках термін формування статутного фонду може бути продовжений рішенням уряду по мотивованому клопотанню інвестора й узгодженню з відповідним відомством по зовнішньоекономічних зв'язках.

Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство, у статутному фонді якого частково чи цілком використовується іноземний капітал. При його частковому використанні воно є підприємством спільним при повному – підприємством іноземним. Такі підприємства є юридичними особами. Вони вправі здійснювати будь-які види діяльності, що відповідають їх цілям і не заборонені законодавством республіки. На діяльність, що підлягає ліцензуванню, повинні бути. отримано ліцензії.

Підприємство спільне – підприємство, створене на основі об'єднання майна засновників (фірм, компаній і т.п.) двох і більш країн, що користуються правами юридичної особи.

Учасниками СП можуть бути: з вітчизняної сторони – об'єднання підприємств, підприємства, виробничі кооперативи, громадські організації, а при необхідності й органи державного керування; з іноземної – самостійних юридичних осіб (фірми, компанії і т.п., включаючи і громадян), зареєстрованих по законодавству закордонних держав. Одним із принципів їхнього створення є валютна самооплатність, що означає покриття власних витрат у валюті і переклад прибутку іноземному партнеру за рахунок валютних надходжень.

Підприємство колективне – господарська одиниця, утворена при викупі державного підприємства або при іншому законному придбанні майна трудовим колективом. Його особливість – колективний характер власності і розподіл майна на внески працівників. Воно відрізняється від орендного тем, що ПК є власником майна, а орендне не є власником орендованого майна до його викупу. Внески членів ПК аналогічні часткам учасників товариства і товариства господарського.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств (ст. 63 ГК п.7). [12]

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Об'єднання підприємств – комплекс підприємств, створюваний з метою координації діяльності, забезпечення захисту прав, представлення загальних інтересів. Організація таких об'єднань повинна здійснюватися на добровільних початках з урахуванням антимонопольних вимог, установлених відповідним законодавством.

Суб'єкти, які входять у склад таких об’єднань, як правило, зберігають самостійність, право юридичної особи, у той час як керівні органи об'єднання не мають розпорядницьку владу у відношенні підприємств, що входять у їхній склад, і виконують свої функції на договірних умовах. Для випуску окремих видів продукції (виконання робіт, надання послуг) на основі більш ефективного використання науково-технічного потенціалу, розвитку предметної спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва можуть створюватися виробничі об'єднання (асоціації і т.п.). Вони складаються, як правило, зі структурних одиниць, що здійснюють промислову й іншу діяльність (транспортну, будівельну й ін.), у їхній склад можуть входити й інші організації, що не є юридичними особами.

До основних об’єднань підприємств можна віднести: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.

Концерн – це багатогалузеве акціонерне товариство, що контролює підприємства через систему участі. Концерн здобуває контрольний пакет акцій різних компаній, що є стосовно нього дочірніми. У свою чергу ті компанії також можуть володіти контрольними пакетами акції інших акціонерних компаній, нерідко розташованих в інших країнах.

Асоціації – м'яка форма добровільного об'єднання економічно самостійних підприємств, організацій, що одночасно можуть входити в інші утворення. До складу асоціації, як правило, входять односпеціалізовані підприємства й організації, розташовані на визначеній території. Основна мета створення асоціацій – спільні рішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних і інших задач.

Консорціум – це об'єднання підприємців з метою спільного проведення великої фінансової операції, наприклад, здійснення значних інвестицій у великий промисловий проект). Таке об'єднання підприємців має можливість укласти засобу у великий проект, при цьому значно зменшується ризик, що виникає при великих вкладеннях, тому що відповідальність розкладається на безліч учасників. В умовах науково-технічної революції консорціуми виникають у нових галузях і на стику різних галузей і передбачають проведення спільних наукових досліджень.

Синдикат – об'єднання збуту продукції підприємцями однієї галузі для усунення зайвої конкуренції між ними.

Картель – це угода між підприємствами однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, про розділ ринків збуту, частках у загальному обсязі виробництва й ін.

Новою організаційно-економічною формою підприємництва служать фінансово-промислові групи (ФПГ).

Вони являють собою об'єднання промислового, банківського, страхового і торгового капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств і організацій.

 

1.3.Види підприємницької діяльності

 

Підприємницька діяльність дуже різноманітна. Оскільки будь-який бізнес у тому чи іншому ступені зв'язаний з основними фазами відтворювального циклу – виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їхнім споживанням.

Підприємництво може здійснюватись у двох основних видах або їх комбінації: перший – здійснення будь-якого виду виробничої діяльності (тобто виробництво товару, продукту, послуги); другий – виконання посередницької функції (переміщення товару від виробника до споживача, торгівля, комерція тощо). На рис.1.4 наведена схема виробничої та посередницької підприємницької діяльності. [20]

Крім двох основних видів підприємницької діяльності виділяють ще один – підприємництво у фінансовій сфері, яке, з одного боку, належить до посередницької діяльності, а з іншого -  до  надання безпосередніх фінансових послуг. Це перетворює фінансове підприємництво у складову частину кожного з обох основних видів підприємницької діяльності.

Останнім часом деякі автори виокремлюють як самостійний вид консультативну підприємницьку діяльність (консалтинг). Це можна пояснити зростанням ролі і значення консалтингу для підприємств, що функціонують в умовах динамічного, невизначеного та швидкоплинного оточення.

Особливість консультативного підприємництва полягає в тому, що у фірми, що займається цим видом діяльності відсутня можливість показати "зразок свого товару",  "зразок своєї послуги".

 

 

 

Аналіз основних передумов функціонування суб’єктів підприємницької діяльності в Україні

 

 

 

Виробниче підприємництво можна назвати ведучим видом підприємництва. Тут здійснюється виробництво продукції, товарів, робіт, виявляються послуги, створюються визначені духовні цінності. Однак саме ця сфера діяльності при переході до ринкової економіки перетерпіла найбільші негативні зміни: розпалися господарські зв'язки, порушилося матеріально-технічне забезпечення, різко упав збут продукції, погіршилося фінансове положення підприємств.

Найбільший розвиток у перші роки переходу до ринку в Україні одержало комерційне підприємництво. Воно характеризується операціями й угодами по купівлі і продажу товарів і послуг. Тут швидше можна одержати віддачу. Ця сфера, багато в чому обмежена раніше, стала стрімко розвиватися головним чином як частка, індивідуальне підприємництво. Сюди направили свої зусилля багато енергійних, ініціативних людей. Нерідко серед них маються і ті, кого раніш відносили до так називаного «тіньовій» економіці. Якщо виробнича діяльність забезпечує, як правило, 10–12% рентабельності підприємства, фірми, то комерційна – 20–30%, а нерідко і вище.

Особливим видом підприємницької діяльності є фінансове (чи фінансово-кредитне). Сфера його діяльності – звертання, обмін вартостей. Фінансова діяльність проникає й у виробничу, і в комерційну, однак вона може бути і самостійної: банківську, страхову справу й ін.

Фінансова угода припускає не таку високу норму рентабельності, як попередні види підприємницької діяльності: ця величина може скласти 5–10%.

В останні роки усе більший розвиток в Україні одержує така перспективна форма, як консультативне підприємництво. Воно має безліч напрямків і, зіставляючи рівень його розвитку в нашій країні з іншими розвитими країнами, можна зробити висновок, що в найближчі роки консалтингу має бути стрімко розвиватися.

Сутність виробничого підприємництва. Будучи відносно самостійними, види підприємницької діяльності взаємно переплітаються, доповнюють один одного. При цьому пріоритет треба віддати виробничому підприємництву, що визначає усі види підприємницької діяльності і найбільш складному.

До виробничого підприємництва відноситься:

- інноваційна;

- науково-технічна діяльність;

- безпосереднє виробництво товарів і послуг;

- виробниче споживання товарів і послуг;

- інформаційна діяльність у цих областях.

Кожен підприємець, бажаючий зайнятися виробничою діяльністю, насамперед, повинний визначити, які конкретно товари він буде робити, які види послуг має намір робити. Далі цей підприємець приступає до маркетингової діяльності. Для виявлення потреби в товарі, попиту на нього він вступає в контакти з потенційними споживачами, покупцями товарів, з оптовими чи, оптово-роздрібними торговими організаціями. Формальним завершенням переговорів може служити контракт, укладений між підприємцем. І майбутніми покупцями товару. Такий контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. У противному випадку підприємець починає виробничу діяльність по випуску товару, маючи лише усну домовленість. В умовах сформованих ринкових відносин на Заході усна домовленість, як правило, є надійною гарантією й у наступному, при необхідності, може бути оформлена у виді контракту, угоди. Значно складніше положення в нашій країні. В умовах лише формуються ринкових відносин надійність усної домовленості дуже невелика, а ризик істотно високий.

Комерційне підприємництво. Полем діяльності комерційного підприємництва служать товарні біржі і торгові організації.

Товарна біржа – це різновид оптового товарного ринку без попереднього огляду покупцем зразків і заздалегідь установлених мінімальних партій товарів. На товарній біржі добровільно поєднуються комерційні посередники і їхні службовці для проведення торгових операцій по спільно розроблених і дотримування правил. Ціль такої біржі – створити механізм керування вільною конкуренцією і з її допомогою з урахуванням зміни попиту та пропозиції виявити реальні ринкові ціни. Товарна біржа – найбільш розвита форма регулярно функціонуючого оптового ринку масових замінників товарів (зерно, вугілля, метал, нафта, ліс і т.д.), що продаються по стандартах. Подібні біржі багато років діють у всіх економічно розвитих країнах. Класичними прикладами служать спеціалізовані товарні біржі, такі, як Лондонська (кольорові метали), Ліверпульская (бавовна), Сінгапурська (каучук) і ін.

Крім проведення звичайної торгівлі з фактичними постачальниками товарів, на товарних біржах широко поширений закладення угод при так званих ф'ючерсних угодах. Такі угоди припускають сплату грошової суми за товар по ціні, встановленої в контракті, через визначений термін після закладення угоди.

Товарні біржі виконують наступні основні функції:

- надання посередницьких послуг по виключенню торгових угод;

- упорядкування товарної торгівлі, регулювання торгових операцій і вирішення торгових суперечок;

- збір і публікацію інформації про ціни, стан виробництва й інші фактори, що впливають на ціни.

Велику частину обігу товарних бірж складають угоди не з наявним товаром (так називані касові операції), а угоди з майбутнім товаром чи по договорам постачання (термінові угоди). Товарні біржі можуть бути закритими чи відкритими.

У торгах на закритих біржах можуть брати участь тільки брокери – біржові посередники, що виступають між покупцем і продавцем, а в торгах на відкритих біржах – також відвідувачі. По характеру біржових операцій товарні біржі підрозділяються на біржі реального товару і ф'ючерсні, на яких здійснюються лише ф'ючерсні угоди.

Основний зміст комерційного підприємництва складають операції й угоди по купівлі-продажу, іншими словами, по перепродажі товарів і послуг. Загальна схема комерційного підприємництва у певній мірі подібна схемі виробничо-підприємницької діяльності.

Однак на відміну від її тут замість матеріальних ресурсів здобувається готовий товар, що потім реалізується споживачу. Таким чином, замість виробництва продукції тут має місце одержання готового продукту.

Фінансове підприємництво. Вище ми говорили про те, що основним полем діяльності фінансового підприємництва є комерційні банки і фондові біржі.

Що ж являють собою ці інститути ринку?

Комерційний банк – це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, що кредитує на платній основі переважно комерційні організації, що здійснює прийом грошових внесків (депозитів) і інші розрахункові операції з доручення клієнтів. Джерелом доходів комерційного банку є різниця між процентними ставками депозитних (притягнутих) і позичкових засобів.

Операції комерційних банків поділяються на три групи: пасивні (залучення засобів); активні (розміщення засобів); комісійно-посередницькі (виконання різних операцій з доручення клієнтів зі сплатою комісії).

Особливість діяльності комерційних банків України полягає в тому, що вони залучають засоби підприємств на значні терміни, а дають у кредит на відносно короткий терміни. Ці банки піддаються ризику комерційного характеру, тому що зобов'язані, виплатити своїм кредиторам гроші у визначений заздалегідь термін із установленими відсотками. З огляду на те, що надані комерційним банком кредити можуть бути по тим чи іншим причинам не повернуті вчасно, банк повинний мати визначені резерви.

Інша особливість комерційних банків України в сучасний період полягає в тім, що здебільшого вони не мають можливості надання довгострокових кредитів у значних розмірах. Таких засобів у багатьох комерційних банках України немає. Не випадково частка довгострокових кредитів, виданих комерційними банками, складає 3% всіх активів. А головним джерелом доходів у комерційних банках економічно розвитих країн служать довгострокові кредити. Звідси і нестійкість доходів комерційних: банків, нерідке їхнє банкрутство.

Ще одним інститутом ринку, елементом фінансового підприємництва служить фондова біржа. Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів. Принцип функціонування фондової біржі базується на оперативному регулюванні і пропозиції. На фондовій біржі проводиться так назване котирування цінних паперів. Воно складається з регулярної оцінці фахівцями котирувального відділу біржі курсів покупців і курсів продавців по всім цінним паперам, що проходять через біржу. При цьому поточні курси постійно демонструються на світловому табло і регулярно публікуються в спеціальних бюлетенях. Поточні курси показують, за якою ціною в даний момент на даній біржі можна купити визначені акції. Ці ціни, перелічені по спеціальній формулі, є основою для одержання індексів біржової активності – своєрідних барометрів економічної кон'юнктури.

Отже, як нами було з’ясовано, підприємство – це самостійний суб'єкт, що хазяює, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задовольняння суспільних потреб і одержання прибутку.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускає, одержуваним прибутком, що залишається в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів. Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно, що може належати йому по праву власності.

Джерелами майна підприємства є:

- грошові і матеріальні внески засновників підприємства;

- доходи від реалізації продукції, робіт і послуг;

- цінні папери і доходи від цінних паперів;

- капітальні вкладення і дотації від бюджетів різного рівня;

- безплатні чи благодійні внески;

- пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- викуп майна державних підприємств шляхом конкурсу, аукціону, тендера;

- викуп майна державного підприємства шляхом акціонування;

- інші джерела, не заборонені законодавством.

У залежності від форм власності діють приватні, муніципальні і державні підприємства, а також підприємства змішаної форми власності, засновані на об'єднанні майна, що знаходиться в приватній муніципальній і державній власності, власності іноземних держав, іноземних юридичних осіб і громадян, а також у власності громадських організацій.

Індивідуальне (сімейне) приватне підприємство засноване на власності громадян.

В економічно розвитих країнах питома вага таких підприємств істотна, особливо одноособове володіння поширене в США.

Одноособова форма має наступні переваги:

- простота в організації;

- повна самостійність;

- воля, оперативність дії; максимум спонукальних мотивів;

- конфіденційність діяльності;

- низькі організаційні витрати;

- гнучкість.

До її недоліків варто віднести труднощі залучення великих капіталів, невизначеність термінів діяльності, необмежену відповідальність за кредити, недолік спеціалізованого менеджменту, функціональні недоліки.

Орендне підприємство створюється на основі договору оренди з власником майна і трудовим колективом, що взяв майно в оренду.

Державне підприємство засновується органом державної влади. Майно державного підприємства утвориться за рахунок бюджетних засобів чи внесків інших державних підприємств, отриманих доходів.

Муніципальне підприємство засновується місцевими органами влади. Майно таких підприємств також утвориться за рахунок бюджетних асигнувань відповідного рівня чи інших муніципальних підприємств.

 

 

Для формування підприємництва необхідні певні умови: економічні, соціальні, правові й інші.

Економічні умови – це в першу чергу пропозиції товарів і попит на них; види товарів, що можуть придбати покупці; обсяги коштів, що вони можуть витратити на ці покупки; надлишок чи недостатність робочих місць, робочої сили, що впливають на рівень заробітної плати працівників, тобто на їхню можливість придбання товарів.

На економічну обстановку істотно впливають наявність і приступність грошових ресурсів, рівень доходів на інвестований капітал, а також величина позикових засобів, до яких готові звернутися підприємці для фінансування своїх ділових операцій і які готові надати їм кредитні установи.

Усім цим займається безліч різноманітних організацій, що складають інфраструктуру ринку, за допомогою якої підприємці можуть установлювати ділові взаємини і вести комерційні операції. Це:

- банки – надання фінансових послуг;

- постачальники – постачання сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, що комплектують виробами, енергією, машинами й устаткуванням, інструментами й ін.;

- оптові і роздрібні продавці – надання послуг по доведенню товарів до споживача;

- спеціалізовані фірми й установи – надання професійних юридичних, бухгалтерських, посередницьких послуг;

- агентства по працевлаштуванню – надання допомоги в підборі робочої сили;

- навчальні заклади – навчання робітників і фахівців-службовців;

- інші агентства – рекламні, транспортні, страхові й ін.;

- засобу зв'язку і передачі інформації.

Впритул до економічних примикають соціальні умови формування підприємництва. Насамперед, це прагнення покупців здобувати товари, що відповідають визначеним смакам і моді. На різних етапах ці потреби можуть мінятися. Істотну роль грають моральні і релігійні норми, що залежать від соціально-культурного середовища. Ці норми впливають на спосіб життя споживачів і за допомогою цього – на його попит на товари. Соціальні умови впливають на відношення окремого індивідуума до роботи, що у свою чергу впливає на його відношення до величини заробітної плати, до умовах праці, пропонованим бізнесом.

Від підприємницької діяльності підприємець повинний одержувати задоволення. Він бере участь у рішенні соціальних питань трудової діяльності своїх співробітників: охорони їхнього здоров'я, збереження робочих місць і ін.

Важливу роль у формуванні підприємництва грає підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів підприємців:

- організація навчання сучасним методам ведення підприємницької діяльності;

- навчання і перенавчання кадрів, їхнє стажування, у розвитих країнах; організація підготовки і перепідготовки викладацьких кадрів для навчання підприємців;

- створення мережі консультативних центрів, що проводять професійний добір і орієнтацію кадрів підприємницького сектора й ін.

Будь-яка підприємницька діяльність функціонує в рамках відповідної правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов.Це, у першу чергу:

- наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність, що створюють найбільш сприятливих умов для його розвитку: спрощена і прискорена процедура відкриття і реєстрації підприємств;

- захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалювання податкового законодавства в напрямку мотивації виробничої підприємницької діяльності;

- розвиток спільної діяльності підприємців України з закордонними країнами. Сюди входить і створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва, удосконалення методів обліку і форм статистичної звітності. Велике значення також має підготовка законодавчих ініціатив з питань правової гарантії підприємницької діяльності, включаючи в першу чергу право на власність і дотримання договірних зобов'язань.

 

 

 

2.1 Загальна фінансово–економічна характеристика ПСП «Перемога»

 

 

Структуру і організацію підприємницької діяльності нами було розглянуто на прикладі ПСП «Перемога», яке знаходиться в селі Требухів Броварського району Київської області.

11 березня 2000 року агрофірму «Перемога» реорганізовано в ПСП «Перемога». Директором підприємства обрано Харченка Івана Петровича.

В теперішній час ПСП «Перемога» є підприємством АПК з  розвинутою інфраструктурою.

Основними видами діяльності ПСП є заготівля, виробництво,   переробка   та   реалізація   сільськогосподарської продукції і зовнішньо-економічна діяльність. Основними видами продукції рослинництва є зерно, зернобобові, пшениця, кукурудза, соняшник, буряк, коренеплоди кормові, силос. Основними видами продукції тваринництва – велика рогата худоба, свині, молоко.

На протязі 2005–2007 років ПСП «Перемога» займалось зовнішньоекономічною діяльністю, що є значною прибутковою частиною його господарської діяльності. Так, наприклад, по контракту з Угорською республікою виконувався контракт по поставці грецького горіху та меду. По контракту з Американською фірмою по гарбузовому насінню, з республікою Польща оболонка для виробництва ковбас, республіка Бєларусь – зернові культури.

В господарстві є свій м’ясний цех, млин, крупорушка, олійня, які дають змогу переробляти с/г продукцію, таким чином здійснюється економія коштів за рахунок своїх переробних пристроїв і не треба залучати інші підприємства для переробки. Підприємство є дилером хутрової фабрики, є свій магазину «Хутролюкс», таким чином ПСП «Перемога» має змогу брати товар на реалізацію, проводити сезонні знижки, давати гарантію на всі види продукції, здійснювати індивідуальні замовлення по каталогу і т. ін.

В таблиці 2.1 наведено обсяг заготівельного обороту ПСП «Перемога» за 2005–2007 роки

Таблиця 2.1

Обсяг заготівельного обороту ПСП «Перемога» за 2005–2007 рр.

 

№ п/п	Місяці	Роки			відхилення (+/–)
		2005	2006	2007
1	Січень	27640	28553	29842	+2202
2	Лютий	262060	271566	281857	+19797
3	Березень	140550	131245	155766	+15216
4	Квітень	241100	251144	261070	+19970
5	Травень	17090	17662	18170	+1080
6	Червень	65744	69842	72472	+6728
7	Липень	190750	195876	199747	+8997
8	Серпень	60700	62153	64890	+4190
9	Вересень	90400	95288	100545	+ 1145
10	Жовтень	100905	108432	114701	+13795
11	Листопад	64277	66547	68114	+3837
12	Грудень	46070	48456	50176	+4106
	Всього	1 307276	1346764	1417351	+110075

 

Проаналізувавши дані наведені в таблиці ми побачили що товарообіг с/г продукції має сезонний напрям, починаючи з серпня і до листопада йдуть самі високі показники товарообігу це обумовлено тим, що по контрактам з колгоспами проводиться заготівля с/г продукції, після збору урожаю. Також ми бачимо що порівняно з 2005 роком, в 2007 році товарообіг збільшився на 110075 тис. грн. Що показує про успішну діяльність.

Проаналізувавши товарообіг, було б не доречно не звернути увагу на товарообіг  фірмового  магазину   «Хутролюкс»,  який  займається   продажем хутряних виробів (табл. 2.2).

 

Таблиця 2.2.

Товарообіг по фірмовому магазину «Хутролюкс» за 2005–2007 рр.

 

№ п/п	МІСЯЦІ	роки			Відхилення 2007 від 2005 р.
		2005	2006	2007
1	Січень	8500	8715	10255	1755
2	Лютий	985	1765	2679	1694
3	Березень	14700	15І72	18142	3442
4	Квітень	800	25	1025	255
5	Травень	1100	1386	1866	766
6	Червень	4460	4871	6957	2497
7	Липень	740	982	1864	1124
8	Серпень	970	1116	1597	627
9	Вересень	16200	18199	26199	9999
10	Жовтень	18740	20047	28359	9619
11	Листопад	21700	23853	30114	8414
12	Грудень	44247	47281	60485	16238
	ВСЬОГО	133142	143412	187678	54536

 

З даної таблиці ми бачимо, що товарообіг по магазину в 2007 р. збільшився на 54536 грн., що призвело до поліпшення фінансового становища підприємства ПСП «Перемога». Також можна побачити з товарообігу що продаж хутряних виробів являється сезонною торгівлею. Найбільший товарообіг по місяцям склав з вересня по грудень, що вказує на сезонний товар.

Таким чином ПСП «Перемога» через заготівлю та продажу хутряних виробів доповнює одне одним, що дає змогу «втримуватись на плаву».

Підприємство веде облік результатів діяльності, оперативний, бухгалтерський та статистичний облік.

Відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності покладене на головного бухгалтера підприємства, компетенція якого визначена чинним законодавством.

Підприємство самостійно розробляє та затверджує штатний розклад, визначає оклади, форми і системи оплати праці робітників підприємства. Загальний розмір виплат за результатами праці робітників підприємства не обмежується. В разі необхідності для виконання конкретних робіт і надання послуг підприємство має право залучити громадян, виробничі, творчі та інші колективи, спеціалістів наукових закладів, підприємств на підставі договорів підряду, з оплатою праці на договірних засадах.

Якісний аналіз господарсько–фінансової діяльності є передумовою та запорукою розробки ефективних шляхів поліпшення соціально–економічної системи підприємства.

Розглядаючи та аналізуючи господарсько–фінансовий стан ПСП «Перемога» було б дуже помилково залишити без уваги ті чинники, які є вирішальними в розвитку фінансового стану на підприємстві, а також безпосередньо  є об'єктом економічного аналізу.

Одним із основних джерел аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерська звітність, бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати за період 2005–2007 рр.

Використовуючи названі джерела аналізу, а також дані поточного бухгалтерського обліку 2005–2007 рр., можна проаналізувати фінансову сталість і платоспроможність, динаміку, ефективність використання обігових коштів.

Для аналізу фінансового стану КСП «Перемога» складемо порівняльний аналітичний баланс за даними бухгалтерської звітності за 2005 – 2007 роки, представленими в додатках Б і В, та проаналізуємо зміни складу і структури капіталу підприємства, темпи зростання валюти балансу з темпами зростання коефіцієнту зміни виручки від реалізації, коефіцієнту зміни валового прибутку, коефіцієнту зміни чистого прибутку. Порівняльний аналітичний баланс  наведено в таблиці додатку Д.

Проаналізувавши складений порівняльний баланс ми прийшли до висновку, що за досліджуваний період капітал сільгосппідприємства збільшився на 1398 тис. грн. і становив станом на 31.12.2007 р. 5255 тис. грн. Ця зміна в середньому на 73,5 % зумовлена збільшенням оборотних (мобільних) коштів та на 26,5 % – необоротних активів, в основному, це зростання довгострокових біологічних активів. Наприкінці 2007 року питома вага необоротних активів у майні підприємства зменшилась на 1 % і становить 30 %, питома вага оборотних активів збільшилась на 1 % і становить 70 %. В цілому за  2005 – 2007 роки структура активів в частині співвідношення необоротних та оборотних активів  не зазнала суттєвих змін. Звертає на себе увагу довгострокова тенденція ненакопичення коштів для витрат майбутніх періодів, що може призводити до іммобілізації оборотних коштів, наприклад, для виплат відпускних робітникам, і, таким чином, утворювати дефіцит платежів в окремі періоди року.

Збільшення майна підприємства на 1398 тис. грн. в перерахунку на середньорічні показники відбулося за рахунок збільшення  власного капіталу на 183 % та зростання поточної кредиторської заборгованості на 4 %. Отже, сільгосппідприємство в досліджуваному періоді не залучало зовнішні запозичення, що свідчить про міцний фінансовий стан підприємства. З іншого боку помірковане залучення кредитних ресурсів дало б змогу підприємству розширювати масштаби виробництва.

Частка майна, що покривається влас­ними коштами, збільшилась із 50 до 72 %, або на 22 %. Питома вага поточних зобов`язань зменшилась із 50 % до 28 %, або на ті ж 22 %.

Таким чином, масштаби господарської діяльності підприємства за досліджуваний період розширилися, що оцінюється позитивно.

Згідно Статуту КСП «Перемога» основними видами господарської діяльності підприємства, які забезпечують отримання прибутку, є вирощування технічних та інших зернових культур та тваринництво. Отже, підприємство має сезонний цикл виробничого процесу. Саме з огляду на склад та основні функції будемо здійснювати фінансовий аналіз підприємства.

Позитивну оцінку діяльності підприємства утворювали такі показники.

1. Зростання племінного стада та збільшення стада великої рогатої худоби на відгодівлі та вирощуванні в середньому на 36,5 %. Метою розведення племінної худоби є вихід в найближчі роки на ринки Росії, Білорусі та Молдови, тобто найближчих сусідів, де вже зараз є попит на неї.

2. Введення в експлуатацію нової тваринницької ферми на 200 голів великої рогатої худоби, в результаті чого зросли обсяги незавершеного виробництва в середньому на 48 % та виробничі запаси на 15,5 %.

3. Суттєве зменшення дебіторської заборгованості за 2006 рік на 65 %, в тому числі заборгованості в розрахунках з постачальниками та покупцями за реалізовану продукцію на 87 % що свідчить про вміння керівника управляти заборгованістю.

4. Відсутність незавершеного будівництва.

5. Наявність значного резервного капіталу. Якщо в 2006 році відбулось його зменшення на 11 %, то в 2007 році – відбулось зростання на 18 %. В цілому в досліджуваному періоді питома вага резервного капіталу знизилась на 14 % з 65 % в 2005 році до 51 % в 2007 році, який був основним джерелом покриття витрат підприємства.

6. Здійснення господарської діяльності без залучення кредитів банків та інших довгострокових зобов`язань, що в умовах сьогодення є основним фактором стабільності та міцності фінансового стану підприємства.

7. Підтримання питомої ваги кредиторської заборгованості на рівні 2% – 3 % в загальному обсязі зобов`язань та тенденції її зменшення. Практична відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

8. Поступове збільшення обсягу доходів. Якщо 2005 рік підприємство завершило зі збитками, то 2006 рік приніс прибутки, а в 2007 році відбулось значне зростання прибутків. В 2006 році темпи росту прибутку на 375 % випереджали темпи росту валюти балансу, в 2007 році – на 63 % відповідно, що свідчить про позитивну тенденцію стабільного розвитку підприємства.

9. Відстежувалась тенденція зниження поточних зобов`язань підприємства, їх питома вага в валюті балансу за три роки знизилась на 22 %.

10. Відсутність довгострокової дебіторської заборгованості по розрахункам з робітниками по виданим довгостроковим позикам.

11. Підтримання невеликих обсягів готівкових коштів в касі підприємства.

12. Відсутність втрат і нестач майна та цінностей.

Негативну оцінку діяльності підприємства утворювали такі показники.

1. Певний дисбаланс між дебіторською та кредиторською заборгованістю в 2005 році. Так дебіторська заборгованість за товари та продукцію перевищувала кредиторську в 3,5 рази. В 2006 – 2007 роках ситуація була виправлена та дисбаланс був усунений.

2. Збитковість господарської діяльності в 2005 році. По результатам 2005 року збитки становили 603 тис. грн., що було пов`язано, в першу чергу, з високою собівартістю реалізованої продукції.

3. В досліджуваному періоду зростали витрати на утримання персоналу, хоча штатний розпис суттєво не змінився, темпи приросту витрат по рокам склали 9 %, 4 % та 18 % відповідно.

4. Не утворювався фонд на виплату відпускних робітникам в наступні роки, тобто оплата відпускних здійснювалась за рахунок результатів поточної діяльності, що відволікало значні засоби від господарського обороту.

5. Відсутність довгострокових зобов`язань, що ускладнює капітальні вкладення в удосконалення виробництва та основних фондів.

Таким чином, на підставі порівняння показників бухгалтерської звітності за 2005 – 2007 роки можна стверджувати, що КСП «Перемога» з розряду збиткових перемістилося до прибуткових підприємств своєї галузі. Середньорічний абсолютний приріст прибутків становив 244 тис. грн.

Зіставимо зміни підсумку валюти балансу із змінами фінансових результатів діяльності підприємства (виручкою від реалізації продукції (робіт і послуг), прибутком від реалізації, загальним прибутком (валовим).

Для цього розраховується коефіцієнт зміни валюти балансу за формулою (2.1):

К_вб = (ВБ_ср1 – ВБ_ср0) / ВБ_ср0 × 100                          (2.1)

де К_вб –  коефіцієнт зміни валюти балансу;

ВБ_ср1, та ВБ_ср0 – середня величина підсумку балансу за звітний і                  попередній періоди.

Середня величина підсумку балансу за звітний період розраховується як сума валют балансу на початок і кінець даного періоду, поділена на число два. Аналогічно за середньою арифметичною простою розраховується середня величина підсумку балансу за попередній період.

К_вб2007 = [((5255 + 4099)/2 – (4099 + 3857)/2)] / [(4099 + 3857)/2]* 100% = (4677 – 3978)/3978*100% =  17,6 %

Аналогічно розраховуємо коефіцієнти за попередні роки.Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) розраховується:

К_вр = (ВР₁ – ВР₀) / ВР₀ × 100                                          (2.2)

де К_вр – коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);
ВР₁ та ВР₀ – виручка від реалізації за звітний та попередній періоди

К_вр2007 = (4754 – 4819) / 4819 × 100 = – 1,3 %

Коефіцієнт зміни прибутку від реалізації (К_пр):

К_пр = (ПР₁ – ПР₀)/ПР₀*100                                        (2.3)

де  ПР₁ та ПР₀ – прибуток від реалізації продукту за звітний та попередній періоди.

К_пр2007 = (4228 – 4180) / 4180 × 100 = 1,1 %

Коефіцієнт зміни валового прибутку (К_бп):

К_бп = (БП₁ – БП₀) / БП₀ × 100                                (2.4)

де БП₁ та БП₀ – валовий прибуток за звітний та попередній періоди.

К_бп2007 = (1521 – 1174) / 1174 × 100 = + 11,5%

Результати розрахунків зведемо в таблиці 2.1.

Отже, як видно з таблиці 2.3 в досліджуваному періоді зміни обсягів валюти балансу суттєво впливали на зміни в обсягах виручки від реалізації продукції та на зміни в прибутках.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Порівняльний аналіз змін підсумку валюти балансу із змінами фінансових результатів діяльності підприємства за 2005 – 2007 роки

Показник	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Середньорічні темпи зростання
Коефіцієнт зміни валюти балансу	0,10	0,11	0,18	0,13
Коефіцієнт зміни виручки від реалізації продукції	0,06	0,34	– 0,01	0,13
Коефіцієнт зміни прибутку від реалізації	0,06	0,35	0,01	0,14
Коефіцієнт зміни валового прибутку	– 1,07	2,90	0,30	0,71

Випередження середніх темпів зростання зазначених показників порівняно з темпами зростання валюти балансу свідчить про покращення використання засобів на підприємстві в динаміці.

Наступним зробимо аналіз з оцінки змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу

за 2005 – 2007 роки

Показники	2005 рік		2006 рік		2007 рік		Середньо–річний абсолют–ний приріст	Темп при–росту
	тис. грн.	у %	тис. грн.	у %	тис. грн.	у %	тис. грн.	у %
Оборотний капітал (поточні активи)	2680	100	2858	100	3704	100	512	19
3 них:
– виробничі запаси	399	14,9	455	15,9	550	14,8	76	19
– тварини на вирощуванні та відгодівлі	467	17,4	627	21,9	705	19,0	119	25
– незавершене виробництво	550	20,5	783	27,4	756	20,4	103	19
– готова продукція	767	28,6	789	27,6	1382	37,3	308	40
– дебіторська заборгованість	460	17,2	160	5,6	267	7,2	–97	–21
– грошові кошти	37	1,4	44	1,5	44	1,2	4	9

 

З даних таблиці 2.4 видно, що загальна сума поточних активів за досліджуваний період збільшувалась. Середньорічний приріст оборотних коштів складав 512 тис. грн., темпи приросту 19%.  При цьому найбільше зростання відбулося за рахунок готової продукції – щорічний приріст 308 тис. грн. або на 40 %. Також значно виросли обсяги поголів`я в тваринництві – щорічний приріст 119 тис. грн. або на 25 %. Зростали виробничі запаси – щорічний приріст 76 тис. грн. або на 19 % та  обсяги незавершеного виробництва – щорічний приріст 103 тис. грн. або на 19 %. Обсяги дебіторської заборгованості зменшувалися в середньому на 97 тис. грн. щорічно, або на 21 %.

Аналізуючи зміни структури розміщення оборотних коштів за досліджуваний період, можна зробити висновок, що частка виробничих запасів була стабільною та складала від 10 % до 11 %, також суттєво не змінювались частки обсягів тварин на відгодівлі 12 % – 15 %, незавершеного виробництва 14 % – 19 %, готової продукції   19 % – 26 %, що свідчило про сталий характер виробничого процесу.

Таким чином, враховуючи отримані результати аналізу, можна зробити висновок, що оборотні кошти підприємством використовувались в основному ефективно. Обсяги оборотів, як виробничих запасів, так і продукції на продаж, забезпечували досягнення запланованої норми прибутку від основної діяльності підприємства.

Для оцінки майнового стану підприємства необхідно зробити аналіз оцінки змін у наявності основних фондів за досліджуваний період.

Для цього за даними бухгалтерського балансу за 2005 – 2007 роки складемо таблицю 2.5, в якій наведемо показники майнового стану  підприємства.

Розраховані коефіцієнти зносу, оновлення та вибуття основних засобів,  засвідчили, що питома вага застарілих засобів виробництва та інших основних засобів досить висока і складає 40%, але з часом дещо зменшується. Введення нових основних засобів здійснюється дуже повільно – коефіцієнт ледь зріс. Хоча коефіцієнт вибуття в 2007 році став менший за коефіцієнт оновлення засобів, але його значення залишається малим, що означає незначне вибуття застарілих засобів виробництва.

Таблиця 2.5

Показники майнового стану  підприємства

Показник	Формула розрахунку	Фактичне значення			Нормативне значення
		2005	2006	2007
Коефіцієнт зносу основних засобів	ф1р.032 ф1р.031	0,4	0,5	0,4	зменшення
Коефіцієнт оновлення основних засобів	ф5р.260(гр5) ф1р.031(гр4)	0,01	0,02	0,03	збільшення
Коефіцієнт вибуття	ф5 р.260(гр8) ф1р.031(гр3)	0,01	0,02	0,02	повинен бути менше ніж коефіцієнт оновлення основних засобів

 

Наступним проведемо аналіз ліквідності балансу, який полягає в порівнянні засобів по активу, сгрупованих по ступеню зменшення ліквідності, з короткостроковими зобов`язаннями по пасиву, сгрупованих по ступеню терміновості їх погашення.

Баланс абсолютно ліквідний, якщо:

(2.5)

Для КСП «Перемога» за 2007 рік:

А₁ = 1546 >  П₁ = 1408;        А₂ = 2158 > П₂ = 88;

А₃ = 1551 > П₃ = 0;                          А₄ = 0 < П₄ = 3759

Отже, виконувались всі чотири умови ліквідності балансу. Близькі показники мало підприємство і в попередні роки.

Розглянемо таблицю 2.6, в якій наведені показники ліквідності підприємства.

Розраховані коефіцієнти покриття засвідчують достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

 

 

Таблиця 2.6

Показники ліквідності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Фактичне значення			Нормативне значення
		2005	2006	2007
Коефіцієнт покриття	ф1р.260 ф1р.620	1,4	1,9	2,5	>1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	ф1р.(260 – 100 – 110 – 120 – – 130 – 140) ф1 р.620	0,3	0,1	0,2	0,6–0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	ф1р(220 + 230 + 240) ф1р620	0,02	0,03	0,03	>0 збільшення
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	ф1р.(260 – 620)	751	1321	2208	>0 збільшення

 

В основному побільшало ресурсів за рахунок погашення кредиторської заборгованості, хоча одночасно погашалась і дебіторська заборгованість, однак в непропорційних обсягах, що і призвело до збільшення показника. В досліджуваному періоді на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань припадало 0,39, 0,86, 1,48 гривні оборотних активів відповідно, що є позитивною тенденцією.

Розраховані коефіцієнти швидкої ліквідності засвідчили платіжну кризу підприємства по сплаті поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнти нижчі за нормативні, отже, відсутній резерв зниження ліквідних коштів і, навпаки, необхідно нарощувати ліквідні ресурси. Одним із шляхів розв`язання проблеми може бути придбання цінних паперів на фондовому ринку за рахунок зменшення обсягів власного капіталу.

Розраховані коефіцієнти абсолютної ліквідності засвідчили невисокі можливості підприємства сплатити свої борги негайно, так як на банківських рахунках та в касі підприємства налічувались незначні суми  коштів.Розрахований чистий оборотний капітал засвідчив спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання, а збільшення його абсолютного розміру на протязі трьох років дозволило підприємству розширювати господарську діяльність.Таким чином, коефіцієнтний аналіз довів, що підприємство в досліджуваному періоді вживало достатніх заходів щодо підтримання ліквідності підприємства.

Розглянемо таблицю 2.7 в якій наведені коефіцієнти платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства.

Таблиця 2.7

Показники платоспроможності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Фактичне значення			Нормативне значення
		2005	2006	2007
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	ф1р.380 ф1р.640	0,5	0,6	0,7	>0,5
Коефіцієнт фінансування	ф1р.(430 + 480 + 620 + 630) ф1 р.380	1,0	0,6	0,4	<1 зменшення
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	ф1 р.(260 – 620) ф1р.620	0,4	0,9	1,5	>0,1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	ф1р.(260 – 620) ф1р.380	0,4	0,5	0,6	>0 збільшення

Розраховані коефіцієнти платоспроможності (автономії) показали, що питома вага власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність нижча за нормативну, що свідчить про фінансову нестійкість підприємства.

Розраховані коефіцієнти фінансування засвідчили повну фінансову залежність підприємства від залучених засобів. Враховуючи, що значення коефіцієнту значно менше оптимального, можна стверджувати, що діяльність підприємства залежить від зовнішніх кредиторів.

Розраховані коефіцієнти забезпеченості власними оборотними засобами свідчать про достатність власних оборотних засобів, також можна засвідчити наявність лишку власних оборотних засобів.

Розраховані коефіцієнти маневреності власного капіталу засвідчили, що у підприємства достатньо коштів для фінансування поточної діяльності.В досліджуваний період всі показники платоспроможності підприємства мали позитивні тенденції розвитку. Фінансові результати підприємства вимiрюються двома показниками – прибутком i рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналiзу його доповнюють показником рентабельностi.

Рентабельнiсть – це вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства, котрий у загальнiй формi обчислюється як вiдношення прибутку до витрат. Рентабельнiсть має кiлька модифiкованих форм залежно від того, який саме прибуток i ресурси використовують у розрахунках.

Передусiм відокремлюють рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв i рентабельнiсть продукцiї. Рентабельнiсть iнвестованих ресурсiв обчислюється у кiлькох модифiкацiях: рентабельнiсть активiв; рентабельність власного капiталу; рентабельнiсть акцiонерного капiталу.

В таблиці 2.8 приведені показники рентабельності підприємства за 2005 – 2007 рр.

 

 

Таблиця 2.8

Показники рентабельності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Фактичне значення			Нормативне значення
		2005	2006	2007
Коефіцієнт рентабельності активів	ф2р.220 або р.225 ф1(р.280(гр3) + р.280(гр4)) / 2	– 0,2	0,1	0,2	>0 збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	ф2р.220 або 225 ф1(р.380(гр3) + р.380(гр4)) / 2	– 0,3	0,1	0,3	>0 збільшення
Коефіцієнт рентабельності діяльності	ф2р.220 (або р.225) ф2р.035	– 0,2	0,1	0,2	>0 збільшення
Коефіцієнт рентабельності продукції	ф2р.100(або р.105) + р.090 – – р.060 ф2р.(040 + 070 + 080)	– 0,1	0,3	0,3	>0 збільшення

 

Розраховані коефіцієнти рентабельності засвідчили відсутність ефективності виробництва в 2005 році та високий рівень ефективності виробництва в 2006 – 2007 роках. Враховуючи зміну керівництва на основних ділянках ведення господарства в 2006 році, бачимо, що власники підприємства зробили рішучі кроки в напрямку підтримання необхідного рівня ефективності господарювання. Позитивна тенденція росту показників рентабельності підприємства в останні два роки підтвердила правильність здійснених кроків.

 

 

 

 

Для визначення стратегії поведінки підприємства  на ринку та цілей планування необхідно проаналізувати зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства ПСП «Перемога». Аналіз зовнішнього середовища передбачає глибоке вивчення постачальників ресурсів, покупців продукції, наявності ринків збуту, існуючих технологій, конкурентів, законодавства, можливостей фінансування та інших складових середовища.

Аналіз внутрішнього середовища передбачає корпоративний аналіз самого підприємства, тобто його забезпечення ресурсами, конкурентоспроможності продукції, технологій, що застосовуються для виробництва продукції, забез­печення кваліфікованим персоналом, місця підприємства в галузі, можливостей розширення його діяльності, управлінської і виробничої структур.

Іноді такий комплексний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства називається СВОТ–аналізом (SWOT: S – strengths – сильні сторони, W – weaknesses – слабкі сторони, O – opportunities – можливості, T – threats – загрози).

Цей прийом планування особливо придатний для сільськогосподарського виробництва, оскільки в ньому, на відміну від інших галузей економіки, переплітаються найрізноманітніші, часто непрогнозовані чинники впливу на виробничу діяльність. [46]

СВОТ–аналіз передбачає:

-       аналіз сильних сторін підприємства: його позитивні характеристики (наприклад, ефективна технологія, вигідне розташування, наявність ноу–хау, патентів, висока кваліфікація персоналу, досвід господарювання, вигідні партнери, домінуюче становище на ринку, лідерство за рівнем витрат або наявність власної збутової мережі, тобто всі властивості, притаманні даному підприємству, що можуть створити сприятливі умови для успіху);

-       аналіз слабких сторін підприємства: всі ті характеристики підприємства, які за певних умов можуть ускладнити підприємницьку діяльність, створити загрозу успіху та підвищити ризик (наприклад, низька кваліфікація персоналу, відсутність досвіду господарювання, застаріла технологія, низький попит на продукцію, нестача фінансів, капіталу, відсутність ефек­тивного менеджменту, потужні конкуренти, низька ринкова частка);

-       аналіз можливостей підприємства: наявність певних умов або характеристик, властивих підприємству, які можуть забезпечити успіх (наприклад, можливість збільшення ринкової частки, несприятливий час для конкурентів, зростання попиту на продук­цію, можливість диверсифікації діяльності, незначний ризик діяль­ності, можливості укладення вигідних довгострокових контрактів тощо);

-       аналіз загрозливих чинників для підприємства: наявність умов, які унеможливлюють діяльність підприємства або значно її ускладнюють (наприклад, несприятливе законодавство, неврегульовані юридичні питання, ненадійні партнери, вихід на ринок потужного конкурента, орієнтація на товар, який має тимчасовий попит, несприятливі погодні прогнози, зниження попиту, поширення хвороб, проти яких немає ефективного засобу боротьби тощо).

Кваліфіковане застосування СВОТ–аналізу дозволяє правильно зорієнтувати підприємство та його діяльність, обрати відповідні тактику і стратегію. Ця методика широко використовується в умовах ринкової економіки. На рис. 2.1 схематично зображено аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

Важливою складовою частиною діагностики кризових явищ та загрози банкрутства є моніторинг стану зовнішнього середовища підприємства та прогнозування очікуваних змін у ньому. Це зумовлюється декількома причинами:

1. Саме зовнішнє середовище, невідповідність підприємства до вимог зовнішніх контрагентів здебільшого спричиняють появу та розвиток кризових явищ.

 

 

 

Рис. 2.1. Аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства

 

2. Стан та напрям розвитку зовнішнього середовища основною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, аж до банкрутства та ліквідації суб’єкта підприємництва.

3. Розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати їх адекватність та часову відповідність до процесів, що відбуваються за межами підприємства.

Зібравши максимальну інформацію про фактори зовнішнього середовища, її оцінюють і визначають загрози та можливості даного середовища. Важливо не лише визначити загрози і можливості, а й дати їм оцінку з точки зору важливості та ступеня впливу на стратегію підприємства.

Для оцінювання можливостей використовують метод позиціонування кожної конкретної можливості на матриці можливостей (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Матриця можливостей

Ймовірність використання можливості	Вплив
	сильний	помірний	слабкий
Висока	Поле №1	Поле №2	Поле №3
Середня	Поле №4	Поле №5	Поле №6
Низька	Поле №7	Поле №8	Поле №9

 

Таким чином, імовірність використання можливостей у різних полях наступні: № 4, 1, 2 – великий шанс для підприємства, повинні обов'язково бути використані; № 8, 6, 9 – не заслуговують на увагу; № 7, 5, 3 – використовуються лише за наявності достатньої кількості ресурсів.

Аналогічно позиціонують і загрози (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Матриця загроз

Ймовірність реалізації загрози	Можливі наслідки:
	руйнування	критичний стан	важкий стан	«легкі удари»
Висока	Поле № 1	Поле № 2	Поле № 3	Поле № 4
Середня	Поле № 5	Поле № 6	Поле № 7	Поле № 8
Низька	Поле № 9	Поле № 10	Поле № 11	Поле № 12

 

Загрози, що потрапили на поля, наступні: № 1, 2, 5 – дуже небезпечні, їх усувають негайно; № 3, 6, 9 – теж треба усувати якнайшвидше (в другу чергу); № 4, 7, 10 – потрібно тримати під контролем (усувати в третю чергу); № 8, 11, 12 – незначні, але їх також не можна ігнорувати.

В таблиці 2.11 приведено схему аналізу мікросередовища м'ясного цеху, який розташован на тереторії с. Перемога і входить в структуру ПСП

Таблиця 2.11

Схема аналізу мікросередовища м'ясного цеху

Елементи мікро середовища	Фактори впливу на підприємство	Можливий прояв факторів на підприємстві в стратегічному періоді	+ можливості – загрози
1. Конкурентне середовище, конкуренти	1.1. Можлива поява нових міні–цехів з виробництва м'ясопродуктів	– Посилення конкуренції – додаткові витрати на підвищення якості продукції	–
	1.2. Зниження цінового характеру конкуренції іт. д.	– втрата конкурентної переваги	–
2. Покупці	2.1. Зростання доходів сегмента малозабезпечених сімей	– зростання попиту на продукцію і її випуску	+
	2.2. Зміна мотивації масового покупця з низької ціни на якість продукції і т. д.	– додаткові витрати на підвищення якості продукції	–
3. Партнери	3.1. Заява одного з компаньйонів (співзасновників) про вихід з підприємства зі своїм паєм.	зменшення статутного капіталу, зміна структури виробництва	–
	3.2. Співвласником підприємства стає редактор провідної газети і т.д.	– зростання рекламування та зростання іміджу підприємства	+
4. Постачальники	4.1. Підвищення тарифів постачальниками енергоресурсів	– Зростання собівартості, зниження прибутковості	–
	4.2. Зниження ціни на худобу (сировину) і т. д.	– Зниження собівартості, зростання прибутковості	+
5. Інші   елементи мікро середовища (місцеві органи партій, громадських організацій, влади)	5.1. Активізація профспілок із захисту інтересів робітників	– Зростання витрат на соціальні потреби	–+
	5.2. Проведення місцевою владою тендеру на поставку м'ясопродуктів закритим установам	– Зростання обсягів збуту, гарантований збут частини  продукції	+

 

 

З урахуванням попередніх теоретичних досліджень можна запропонувати концептуальну модель мониторингу зовнішнього середовища підприємства ПСП «Перемога»:

1. Структурування зовнішнього середовища підприємства, визначення найвагоміших чинників, що потребують дослідження.

2. Визначення «критичних точок» – найбільш важливих елементів середовища та меж аналізу зовнішнього середовища.

3. Збирання інформації, необхідної для проведення дослідження.

4. Визначення методичного інструментарія дослідження (методи прогнозування, моделювання, оцінки наслідків, експертні методи).

5. Проведення дослідження та узагальнення отриманих висновків.

Результати розрахунку коефіцієнта ворожості зовнішнього середовища (діапазон від 0 до 1) можуть використовуватися не тільки для визначення потенціалу виживання підприємства ПСП «Перемога» в умовах жорсткої конкуренції при вступі України до СОТ, але й для формування загальних висновків стосовно формування або зміни стратегії діяльності підприємства.

 

 

 

 

На основі виробничої та організаційної структур будується підприємницька структура управління підприємством ПСП «Перемога», де виробнича й організаційна структури виступають об’єктами підприємницького управління. Традиційні моделі структур управління в реформованих сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на комбінаціях лінійних, штабних і функ­ціональних систем управління. Для лінійної системи характерним є пряме керівництво за схемою «керівник–підлеглий». Функціонування штабної системи управління забезпечується певною групою людей (штаб), які мають відповідні штабні повноваження. Функціональна система реалізується через службові функції працівників.

У сільському господарстві поширення набули лінійні та функціональні управлінські структури. Їм властиві постійні елементи (ланки, бригади, загони) й вертикальні виробничі зв’язки. Звичайно, у чистому вигляді ні лінійні, ні штабні, ні функціональні управлінські структури не існують. Завжди виникають певні їх комбінації. Для сільського господарства ПСП «Перемога» характерним є існування дивізіональної (продуктової) управлінської структури з цеховою системою управління, принципову схему якої показано на рис. 2.2.

Як видно з рис. 2.2, лінійні зв’язки існують між керівником підприємства та керівниками рослинницького і тваринницького цехів, а також керівниками обслуговуючих підрозділів – автопарку, ремонтних майстерень загального призначення, комунальних служб, відділу маркетингу тощо. В окремий цех виділено переробні та промислові виробництва.

 

 

 

Рис. 2.2. Принципова схема цехової структури управління на сільськогосподарському підприємстві ПСП «Перемога»

 

 

Керівник цеху рослинництва, як правило, колишній головний агроном господарства, відповідає за весь технологічний процес у галузі, за зв’язки з іншими цехами та службами господарства і підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства.

Аналогічно функціонує і цех тваринництва. У свою чергу, виробничі підрозділи рослинництва, тваринництва, обслуговуючі та промислові виступають як центри відповідальності відповідно витрат та прибут­ку. Створення центрів відповідальності дозволяє активізувати внутрішні чинники ефективності діяльності підрозділів за рахунок посилення відповідальності суб’єктів управління за результати влас­них рішень і вдосконалювати управління їх витратами та доходами.

Спочатку року директор ПСП «Перемога» видає наказ про затвердження штатного розкладу та про посадові оклади. Директор підприємства:

-       затверджує поточні плани діяльності підприємства, заходи, що є необхідними для вирішення його завдань;

-       затверджує   щорічний кошторис, штатний розклад,  посадові   оклади співробітників    апарату,    встановлює    показники,    розмір    та    строки    їх преміювання;

-       встановлює ціни на продукцію ї тарифи на послуги;

-       затверджує нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами підприємства;

-       приймає на роботу і звільняє з роботи працівників підприємства, застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення;

-       подає на затвердження річний звіт та баланс підприємства;

-       приймає рішення щодо інших питань діяльності підприємства.

Також директор має право:

-       розпоряджатися майном підприємства в межах визначиних законодавством;

-       без довіреності діяти від імені підприємства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах і організаціях;

-       укладати будь–які угоди та юридичні акти;

-       контролювати фінансово–господарську діяльність підприємства.

Заступник по роздрібній торгівлі, по магазину, веде товарно–грошові звіти, також контролює оплату оренди магазину, охорони, проведення рекламних заходів щодо продажу виробів які представлені в магазині. Проводить заявки на фабрику, робить відбір асортименту товару. Відповідає за прийом товару по кількості та якості. Робить квартальні звіти, які подає до дирекції організації. Має двох продавців які займаються продажем. Заступник по оптовій торгівлі займається вивченням ринку збуту та попитом с/г продукції.

Займається закупками продукції. Також робить звіти про об'єм виконаної роботи щонеділі.

Менеджер робить цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом ефективного використання наявних ресурсів. Знаходиться під керівництвом заступника по оптовій торгові. Менеджер вивчає попит на товари реалізуємі фірмою, цінову політику, прогнозує попит на ці чи інші товари, підготовлює заявку на поставку товарів, пошук ринку збуту, від’їжджає на укладання договорів, подає пропозиції керівництву по нових товарах, якості продукції, готує матеріали для рекламної продукції, приймає участь в ярмарках, виставках, з ціллю продажу товарів.

Бухгалтер веде облік всіх фінансових операцій, обраховує товарно–грошові звіти, проводить операції по касі, банку, проводить видачу на контроль підзвітним особам, готує звіти в податкову інспекцію та другі контролюючі органи. Готує баланс по ПСП «Перемога», який відображає повністю діяльність підприємства.

Фінансові операції – бухгалтер підготовлює платіжні доручення для перерахування коштів постачальникам та іншим суб'єктам з якими ПСП «Перемога» контактує. Наприклад, за оренду приміщення, за послуги зв'язку, за охоронні послуги, витрати пов'язані з прийманням і зберіганням с/г продукції, всі ці платежі відображаються в окремих статтях балансу, крім того бухгалтер проводить перерахування по обов'язковим платежам (ПДВ, пенсійний фонд), крім того бухгалтер забезпечує підготовку документів по спільних питаннях, приймає участь в арбітражних судах.

Товарно–грошові звіти –  бухгалтер контролює рух товарно – матеріальних цінностей, постачання товарів, оприходування матеріально–відповідальними особами та контроль за цими цінностями та здачу і виручку, що відображається у товарно–грошових звітах. Бухгалтер здійснює здачу виручки в банк. Крім того здійснює підзвіт по банку коштів для заготовки с/г продукції та на господарські витрати. Також контролює терміни використання коштів відповідальними особами (на заготовлі с/г продукції 10 календарних днів, на господарські потреби 1 календарний день). Всі операції по касі та банку відображаються на окремих рахунках балансу.

Баланс – бухгалтер всі операції по господарській діяльності відображає в статтях балансу, який здається в податкову інспекцію, кожного двадцятого числа після звітного періоду, крім того бухгалтер повинен подати декларацію в податкову інспекцію по прибуткам, що являється основою для сплати податку на прибуток. Крім основної роботи бухгалтер проводить кадровий облік всіх працівників (трудових книжок, прийом, звільнення працівників і т.ін.).

Система спільної праці – є необхідною для досягнення певної мети, кількості і якості пропорцій окремих видів праці, їх спільні зв'язки у процесі виробництва і торгівлі. Пропорції окремих видів праці залежать від об'ємів роботи, її складності і других особливостей.

Економічна система підприємства виражає – єдність економічних процесів, а також економічні зв'язки всіх сторін підприємницької діяльності підприємства. Вона вирішує задачу всебічного використання можливостей усіх систем в діяльності підприємства для підвищення його економічного ефекту і отримання прибутку. Усі перераховані системи взаємозв'язані і тільки в цілому складають підприємство, як систему.

 

 

3.1. Економічні аспекти оцінки і шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності на підприємстві

 

Підприємницька діяльність пов'язана з проблемою ефективності. У основі цього знаходяться обмеженність ресурсів, бажання економити, бажання отримувати великий результат. Проблема ефективності - це завжди проблема вибору. Рівень ефективності організації підприємницьких структур має суттєвий вплив на рішення соціальних та економічних задач. Проведені дослідження форм організації підприємницьких структур дозволили визначити логіку процесу обгрунтування ефективності організації підприємницьких структур, у основі якого знаходиться поняття порівняльних переваг. Таким чином, ефективність вибору форми організації означає оцінку доцільності минулого чи нового вибору для діючих підприємницьких структур та нового вибору для підприємницьких структур що створюються, і визначається цільовими показниками, які дають кількісну оцінку.

Ефективність діяльності підприємницької структури досягається тільки в рівновагомій системі та оцінка її можлива у рамках конкретної структури. А при визначенні ефективності необхідно знати вплив змінень взаємо-зв'язків різних витрат та результата. Дослідження довели, що показники оцінки ефективності організації підприємницьких структур обгрунтовуються згідно доцільності вибранної форми з прибутковістю та можливістю понесення збитків.

Загальним показником господарської діяльності підприємницької структури, який характеризує економічну ефективність є прибуток. Кожна підприємницька структура установлює свої напрями використання прибутку та їх розмір, згідно їх ознак. При цьому забезпечується достаток засновників та фінансується діяльність підприємниємницької структури.

Кількісна оцінка взаємозв'язку виручки, витрат виробничого характеру та чистого прибутку виконується за допомогою методу безбитковості. Цей показник використовується для оцінки початкового періоду функціонування нового підприємства, для оцінки прибутковості нового виду послуг або нового виду продукції, для оцінки прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу. Крім того, рівень безбитковості допомагає корегувати об'єм реалізації при прогнозуванні на збільшення або зменьшення, взалежності від можливих виробничих та адміністративних витрат. При цьому важливу роль відіграє правильна класифікація витрат на постійні та змінні, що свідчить про стійкість підприємницької структури та можливості ії подальшої праці.

У тісному взаємозв'язку з показником рівня безбитковості знаходиться показник межи безпеки, який показує на скільки можлив ризик діяльності підприємницької структури. У взаємозв'язку з показником рівня безбитковості, показник межа безпеки оцінює ефективність організації підприємницької структури, визначає також допущення змінення прибутку.

У фінансово-економічній діяльності та господарській практиці показником, що оцінює ефективність підприємницьких структур є показник сукупної факторної продуктивності, який без ускладнень розрахунків зв'язує кількісні та якісні сторони діяльності, при використанні даних обліку та звітності, а також свідчить про конкурентноспроможність підприемницької структури.

Кожна підприємницька структура на своему шляху завжди зіткається з визначеними труднощями, які загрожують її існуванню, що визначає ступінь ризику.

При оцінці ризику, як показали дослідження, дані активів необхідно поділити за категоріями: на ризик товаро-матеріальних ціностей, ризик нематеріальних активів, ризик витрат майбутніх періодів, ризик дебіторської заборгованності. Але найбільш реальну погрозу представляє дебіторська заборгованність.

Проведений якісний аналіз дозволяє зробити висновок про доцільність дослідження економічного аспекту, ознаками якого є показники оцінки ефективності організації підприємницьких структур. Крім того показники поділяються на такі, які характеризують прибутковість (нерозподіленний прибуток, рівень безбитковості, межа безпеки, сукупна факторна продуктивність), та які характеризують збитковість (ступінь ризику). Також у економічному аспекті при виборі форми організації можливо прийняти об єктивне рішення найбільш ефективного варіанту організації підприємницької структури з цілю його подальшого розвитку та змінення форми.

Як нами було з’ясовано, рівень економічної і соціальної ефективності підприємницької діяльності залежить від численних факторів, що її визначають. У зв’язку з цим необхідно з’ясувати сутність впливу  цих факторів, а також резервів екстенсивного та інтенсивного розвитку суб’єктів підприємництва (рис. 3.1). Слід пам’ятати, що можливість забезпечення достатньо високими темпами постійного зростання економічної ефективності підприємництва дає тільки перехід до переважно інтенсивного типу розвитку підприємництва. Розбіжність понять “інтенсифікація” та “ефективність” полягає в тому, що перше з них є причиною, а друге – наслідком.

При визначенні шляхів підвищення ефективності підприємницької діяльності доцільно розглядати різні господарські задачі на альтернативній основі. Оптимальний варіант може бути визначений на основі розрахунку відносної (порівняльної) ефективності. Вона характеризує економічні переваги одного варіанту по зрівнянню з іншим (або іншими). Такі розрахунки, як правило, повинні здійснюватися на стадіях прогнозування, планування, проектування можливих  альтернатив реалізації окремих заходів, вирішення економічних проблем тощо.

Відносна ефективність  від запровадження заходів може вимірюватися як співвідношення вартісної оцінки усіх “виходів” підприємства (прибутки, збитки) та вартісної оцінки усіх “входів” до підприємства (витрачені ресурси тощо).

 

 

Рис. 3.1. Класифікація факторів і резервів екстенсивного і інтенсивного розвитку підприємництва

 

Відповідно одного із загальних економічних принципів таке співвідношення повинне бути більшим зо одиницю. Але з точку зору економічної науки невірною є вимога максимізації “виходів” при мінімальних “входах”. Одна з цих величин зажди повинна розглядатися як даність. Виходячи з цього, для забезпечення  ефективної діяльності підприємства слід враховувати два аспекти даного економічного принципу:

- максимальний принцип – відповідно якого необхідно намагатися максимізувати “виходи” при існуючих заданих “входах”;

- мінімальний принцип – відповідно якого слід намагатися отримати задані “виходи” при мінімальних обмежених “входах”.

 

 

Рис. 3.2. Варіант можливих ефективних методів і форм подальшого розвитку підприємництва

Для практичного розв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває визначення основних шляхів її зростання. Удосконалювати необхідно ті з них, що мають важливе практичне значення в сучасних умовах: вибір ефективних форм і методів підприємницької діяльності; активізація і підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності; підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства; оптимізація поточних витрат і розмірів підприємств.

Вирішення завдань підвищення ефективності підприємництва в інтеграційних структурах бізнесу (асоціаціях, корпораціях, концернах тощо) у великій мірі залежить від якості управління та рівня господарювання. Саме для таких організаційних утворень потрібно вибирати адекватні методи і форми активізації і вдосконалення підприємництва. Одним з можливих підходів є варіант, поданий на рис. 3.2.

Підвищення ефективності підприємницької діяльності в сучасних умовах трансформації економіки пов’язане з проблемами удосконалення і активізації інноваційно-інвестиційної діяльності  у всіх ланках народного господарства.

Виходячи з цього, важливого значення при визначенні шляхів вдосконалення підприємницької діяльності набуває розуміння сутності і напрямків здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства та їх вплив на ефективність підприємництва. Окрім того, заслуговує на увагу застосування зарубіжного досвіду інноваційної діяльності фірм і компаній.

Наступним кроком у визначенні напрямів удосконалення є конкурентоспроможність продукції та шляхи її забезпечення. Вивчення проблемних питань  необхідно розпочинати з виокремлення: по-перше, шляхів підвищення якості виробів; по-друге, шляхів забезпечення конкурентоспроможності товарів.

Особлива увага менеджерів підприємства повинна бути приділена розгляду параметрів і умов, що забезпечують конкурентоспроможність персоналу, продукції, підприємства в цілому тощо.

На рис 3.3 наведена схема параметрів і умов конкурентоспроможності продукції, на рис.3.4 схематично зображено шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможності товарів.

 

 

Внутрішні  умови		Параметри		Зовнішні умови
Технічні можливості для виробництва даного товару				Стійкість попиту споживача
Рівень підготовки і кваліфікації персоналу		Проектований рівень якості і надійності		Наявність гарантованих постачальників
Вивчення і організація маркетингової діяльності
Необхідна якість праці				Наявність ринків збуту
Наявність системи управління якістю		Якість виготовлення		Необхідна якість комплектуючих матеріалів
Дотримання технічних умов виготовлення				Надійність поставок
		Реклама
Підтвердження випробувального центру		Наявність сертифікату якості
Рентабельність виготовлення для підприємства		Витрати на покупку (ціна продажу)		Попит споживача
Відповідний рівень рекламної діяльності				Конкуренція на ринку
Якість, надійність і довговічність виробу		Ефективність експлуатації
Ремонтопридатність
Наявність сервісного обслуговування
Вироблена система  зв’язків з постачальниками		Строк і надійність поставки
Надійність тари та упаковки
Дисципліна на підприємстві
Створення мережі фірмового обслуговування		Умови сервісу (обслуговування після продажу)
База гарантійного обслуговування
Професійний рівень дизайну		Дизайн
Умови збереження і транспортування

 

Рис. 3.3. Параметри і умови конкурентоспроможності продукції

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Рис. 3.4.  Шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможності товарів

Окремо слід зупинитися на проблемі оптимізації поточних витрат і розмірів виробничих підприємств. Насамперед, слід з’ясувати поняття “оптимальних поточних витрат” та взаємозв’язок прибутку, витрат, виробництва та обсягу випуску продукції. Окрім того, керівництву фірми доцільно засвоїти та опанувати графічний метод визначення оптимальних параметрів моно номенклатурних підприємств. Оптимізація поточних витрат та розмірів підприємств сприятимуть підвищенню ефективності  підприємницької діяльності.

Отже, як нами було зазначено вище, підтримка малого підприємництва стимулює створення підприємств в цьому секторі економіки, але не приводить до зниження  в ній системних ризиків. Великі підприємства не потребують особливої уваги своїх держав. Вони повністю відповідають за результати своєї діяльності, і тільки в випадках банкрутства їм може надаватися державний кредит чи субсидія. А це значить, що створення умов для розвитку МСП – пріоритетний напрямок державної політики, що  обумовлюється нестабільним розвитком цих структур, значною чутливістю до ринкових коливань і обмеженим  доступом до ресурсів.

На основі даних матеріалів періодичних видань про розвиток підприємництва в Україні за останні роки можна стверджувати про високий рівень взаємозв’язку між обсягом валового внутрішнього продукту, податковими надходженнями та показниками діяльності підприємницьких структур, і тому ними  необхідно управляти  для підвищення ефективності  діяльності.

Сучасна економічна теорія визнає прогресивний характер підприємництва як форми господарської діяльності і необхідність систематичної підтримки цього сектору економіки державою. При регулюванні підприємницької діяльності доцільно враховувати стадії перехідного періоду.

Внесок підприємницьких структур в процес оздоровлення економіки України сьогодні досить незначний, що пояснюється в основному відсутністю зваженої державної політики щодо підприємництва.

Вирішення негативних фактів у процесі формування і підтримки цього сектору економіки можливо в подальшому за рахунок удосконалення законодавства  і  посилення контролю над його виконанням, уточнення переліку відомств, наділених відповідними функціями контролю.

При цьому, ми вважаємо, слід розробити методики пільгового кредитування, створити банківські інфраструктури, зацікавлені в наданні кредитів під ризикові проекти, а також забезпечити спрощення оподатковування підприємницьких структур.

Держава повинна забезпечувати суб'єктів підприємництва необхідними матеріально-технічними засобами; сприяти розвитку форм співробітництва між підприємницькими структурами та установити чіткі правові відносини між державою і підприємницькими структурами: спрощення порядку реєстрації і ліцензування  діяльності, систематизацію контрольних перевірок діяльності.

Аналіз основних напрямків державної підтримки бізнесу в Україні показав, що урядові концепції і програми носять переважно декларативний характер. Розгляд окремих напрямків і механізмів підтримки підтверджує   відсутність комплексного дослідження їхнього впливу на розвиток підприємницьких структур. Таким чином,  у  даний час розробка і реалізація ефективної концепції сприяння розвитку підприємницького сектора є досить актуальним питанням.

Основні задачі та принципи організації державної підтримки підприємництва обґрунтовують необхідність реалізації концепції за допомогою правового, організаційного, фінансового, кредитного механізмів, інтеграційної політики підтримки підприємництва (див. рис.3.5).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.5. Концепція стимулювання підприємницької діяльності

 

Слід відзначити, що запропоновані  механізми заслуговують особливої уваги тому, що:

- системність правового механізму обумовлена необхідністю попередження протиріч між законодавчими актами, підвищенням  їхньої надійності, забезпеченням повноти юридичної  чинності і дієвості;

- організаційний механізм передбачає диференціацію повноважень між органами влади на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях влади; формування установ, що забезпечують діяльність підприємницьких структур усіма видами ресурсів;

- ефективна інноваційна й інвестиційна політика держави забезпечує  сприятливі умови для інвестиційної активності в сфері нових технологій, створенні прогресивних виробництв з випуску конкурентноздатної  продукції;

- складна система оподатковування - непомірний тягар для підприємств, особливо  в період їх становлення і зрілості, що змушує їхніх керівників приховувати доходи, вести "подвійний" бухгалтерський облік;

- відсутність фінансових ресурсів у підприємства через значні труднощі одержання кредитів спричиняє припинення діяльності чи змушує перейти у сферу тіньової  економіки.

Державна політика не може вирішити весь комплекс проблем стимулювання підприємницької діяльності самостійно і тому повинна підтримувати інтеграційну політику, яка реалізується через різні форми коопераційних зв'язків.

Таким чином, ми вважаємо, що зазначені напрямки  дозволять на практиці досягти значних  позитивних результатів розвитку  національних підприємницьких структур. Заходи, що використовувалися у ряді країн з транзитивною економікою і надали  позитивні результати, повинні знайти відображення в українському законодавстві, що передбачає нормативно-правове регулювання діяльності суб'єктів підприємництва та їх інтеграції.

 

 

 

Аналіз сучасних досліджень, що стосуються питання мотиваційного механізму сприяння підприємницькій діяльності  дає підстави вважати, що найбільш впливовими факторами є фінансова поведінка, стиль життя та інноваційні передумови сприяння самостійній діяльності (підприємництву) та зайнятості. В цьому підрозділі ми дамо обґрунтування державного мотиваційного механізму сприяння становленню середнього класу в Україні, з урахуванням вище зазначених чинників. Адже доходи населення – основа матеріально-майнового стану й потужності середнього класу, а ще так зв. прошарків протосереднього класу. До того ж використання доходів – основа стилю життя, формування лідерської свідомості, що зумовлене економічною природою як передумовою становлення середнього класу й підтримки його стабільності в підприємницькій діяльності.

Потужність середнього класу – у можливості вкладати кошти у розвиток економіки України. Тому державний мотиваційний механізм має сприяти перетворенню згаданого прошарку на потужного інвестора в реальну економіку завдяки його підприємницькій діяльності.

Нині середній клас розшаровується на власників середнього й дрібного капіталу і найманих працівників. Як загалом у верстві капіталістів виокремлюються представники великої, середньої й дрібної буржуазії, так і серед найманих працівників можна вирізнити найбільш освічену та кваліфіковану найменшу кількісно групу, яка має найвищий рівень доходів; більшу – спеціалістів середньої кваліфікації й відповідного рівня освіти, які отримують середні доходи; і найчисельнішу – кваліфікованих, а також некваліфікованих працівників із невисоким освітнім рівнем і безробітних, доходи яких забезпечують існування на межі бідності та нижче від неї.

Проблема формування середнього класу невіддільна від проблем подолання бідності в нашій країні. Об'єктивний аналіз стану суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики, зокрема бідність, зростання диференціації населення, відчуженість значної кількості громадян від суспільного життя, звуженість їхнього доступу до освіти, культури, медицини сягнули масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави.

Цієї думки дотримується багато зарубіжних [47] і вітчизняних науковців. Подоланню бідності, як стверджує більшість дослідників, сприятимуть заходи щодо забезпечення зайнятості через квотування робочих місць для незайнятого населення, а також сприяння з боку держави само-зайнятості та підприємницькій діяльності, реформування власності тощо.

Відомо, що частка малого і середнього підприємництва в ВВП країн із ринковою економікою є такою: Великобританія – 50–54%, Німеччина – 50–53%, Італія – 57–60%, Франція – 55–62%, США – 50–52%, Японія – 52–55%, Україна – 10–15%.

Зарубіжний досвід розвитку малого і середнього бізнесу (МСБ) теж свідчить про те, що ринкова економіка починається там, де «критична маса» підприємницьких структур становить приблизно одне підприємство малого бізнесу на 30–50 осіб, які проживають на певній території.

Розвинуті капіталістичні держави приділяють велику увагу розвитку МСБ. У кожному з них є для цього могутні державні структури. Так, у США на федеральному рівні діє Адміністрація з питань малого бізнесу (АМБ), яка здійснює правове й організаційне забезпечення малого бізнесу, надає фінансову підтримку. АМБ має відділення в усіх великих містах, діє й багато підпорядкованих їй консультаційних, інформаційних організацій, центрів розвитку малого бізнесу. Крім того, додаткову допомогу малим підприємствам по всій країні надають більше 2700 торгово-промислових палат.

В Україні з початку 90-х років здійснюється приватизація (у тому числі мала) державних і комунальних підприємств. У перші роки цей процес пустили на самоплин, а підприємництво віддали в руки населенню, яке здебільшого не мало ані знань, ані досвіду, ані навичок у цей сфері. Хоча відомо, що більшість помилок МСБ пов'язано з недосвідченістю або професійною некомпетентністю менеджерів цих підприємств.

Сучасні механізми мотивації підприємницької діяльності не досягають своєї мети. Це зумовлено тим, по-перше, що фінансування розвитку підприємницької діяльності здійснюється з держбюджету. Зокрема, від його затвердження (а це тягнеться майже півроку), за всіма статтями, до наказів прямого фінансування, спливає забагато часу, й оголошення тендерів на фінансування різних проектів підприємницької діяльності припадає майже на кінець року, чим обмежується період виконання цих проектів. По-друге, самі проекти, спрямовані здебільшого на освітні програми, не передбачають ніяких мотиваційних важелів щодо заснування власної справи. По-третє, не сприяла підвищенню підприємницької активності банківсько-кредитна система, яка потребує певних гарантій власності.

Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва не вирішує в повному обсязі проблеми малого бізнесу. Хоч саме він мав би застосувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Ми вважає, що для становлення і розвитку малого бізнесу в Україні необхідно створити Адміністрацію малого бізнесу в Україні (АМБУ), яка б предметно і постійно займалася нагальними проблемами підприємництва.

До системи територіальних органів АМБУ повинні входити агентства у містах і районах, які б взаємодіяли з місцевими асоціаціями малих підприємств. Самі ж асоціації слід наділити правом участі в кадрових призначеннях керівників територіальних агентств АМБУ, у прийнятті рішень щодо надання державної фінансової підтримки малим підприємствам, інших важливих питань.

Основними функціями АМБУ мають стати: реєстрація суб'єктів малого бізнесу, надання їм фінансової державної підтримки; захист їх від незаконних перевірок; маркетингові послуги; методична і юридична допомога в навчанні тих, хто займається чи має бажання займатись малим підприємництвом, тощо.

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні фінансується не в повному обсязі, що не дає змоги організувати навчання, надання державної фінансової підтримки і мікрокредитування підприємців, забезпечити інші потреби.

Крім того, розвиток малого і середнього бізнесу належно не забезпечено відповідними законами. Це відбувається тому, що сучасне підприємництво в Україні не виконує визнану у світі функцію механізму регулювання інститутів ринку. Існує думка, що основу сучасного підприємництва формує не будь-яка форма бізнесу, а різні інновації як реалізація нових номінацій виробничих факторів щодо створення видів товарів і послуг і технологій, використання з цією метою нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних та управлінських нововведень, а ще проникнення на ринки збуту, в галузі й сектори економіки та ін.

Основними мотивами підприємницької діяльності при цьому вважається привласнення грошей (підприємницького доходу), здобуття влади, прагнення по-новому розподілити та використати рідкісні ресурси, створити нові цінності.

Сучасні представники інституціоналізму О. Вільямсон, Н. Нору вважають, що підприємець – це суб'єкт, який робить оптимальний вибір між контрактними відносинами вільного ринку та організацією підприємства з метою забезпечення економії трансакційних витрат через залучення регулюючих механізмів ринкових відносин. Одночасно підприємництво виконує багато функцій: новаторську, організаційну, господарську, соціальну й особистісну.

Законодавче забезпечення підприємницької діяльності здійснюється в нас на підставі прийнятого Господарського Кодексу України. Особистісними чинниками підприємництва є власність, розумові та фізичні здібності людини, знання і досвід, становище в суспільстві, права та ін.

Розвиткові ж підприємництва заважають високий податковий тиск, рекет, корумпованість, високі ставки за кредитами, монополізм на ринках іноземних фірм, низька платоспроможність населення, відсутність плюралізму форм власності, слабка конкуренція, обмеження сфер вкладення капіталу.

Деякі вітчизняні науковці зазначають, що малий бізнес, як найбільш масова форма і чутлива до кон'юнктури ринку, відіграє важливу роль у становленні відповідного типу економіки. У країнах із розвинутою ринковою економікою частка підприємств малого бізнесу сягає понад 90% усіх підприємств, забезпечуючи до 60% валового національного продукту [18, с.104].

Економічна наука приділяє значну увагу феномену малого бізнесу, що не тільки виявляє гнучкість щодо ринкових змін, а й перешкоджає монополізації. Крім того, він сприяє підвищенню рівня продуктивної зайнятості й платоспроможності населення і тим самим прискорює грошовий оборот, пожвавлює міжнародні економічні відносини.

Мале підприємництво дедалі активніше розвивається, інтегруючись у різні сфери економіки. Воно нарощує вплив на ринок праці, знижуючи відповідну соціальну напругу, сприяє самовизначенню людської особистості через привабливість нового соціального статусу; створює фундамент для зміцнення середнього класу.

За основними видами економічної діяльності найбільшу частку малих підприємств зосереджено у сферах оптової та роздрібної торгівлі, послуг із ремонту, торгівлі транспортними засобами. Друге місце займають структури у промисловості, зайняті в операціях із нерухомістю, наданні юридичних послуг.

Щодо форм власності, то найбільший обсяг продукції (70,9%) припадає на малі колективні підприємства, потім – на приватні (22,0%). Відповідні форми власності зберігають провідні позиції у виробництв вже понад п'ятнадцять років. Та фінансові результати діяльності багатьох підприємств свідчать про недосконалість методів господарювання. Серед факторів, що впливають на фінансові показники головними є, мабуть, ті, що стосуються нестабільності законодавчого регулювання.

Щодо галузей і ефективності роботи підприємств, найбільших втрат зазнали структури, зайняті у промисловості. На їхню частку припадала половина всіх фінансових збитків. Друге місце посідали малі підприємства, чия діяльність пов'язана з сільським та лісовим господарством, мисливством.

Підприємництво та самостійна зайнятість обстежених займають значну частку серед груп у середньому класі. Частка цього класу в групі підприємців перевищує 80%, серед тих, хто починав справу, – 53%, серед сімей, які одержують доходи від підприємницької діяльності, 60% належать до середнього класу.

Якщо порівнювати середній клас із нижчими верствами населення за рівнем підприємницької активності, то більшість дослідників доходять висновку, що він є лідером. Хоча представники згаданих прошарків мають такий самий рівень зайнятості, як і представники згаданого класу.

Важливою умовою посилення мотиваційної складової до становлення середнього класу за умов розвитку середнього та малого бізнесу є сприяння впорядкованості умов його діяльності. Забезпечення сприятливих стабільних умов діяльності підприємств середнього і малого бізнесу доцільно враховувати в реалізації відповідної державної політики.

Отже, підприємницька діяльність у формі малих, середніх господарських структур має значний потенціал щодо становлення середнього класу в Україні.

За умов послідовного вдосконалення механізмів державного регулювання, підвищення рівня менеджменту і професійності ведення підприємницької діяльності цей потенціал може бути перетворений у реалії, що підтверджують досвід розвинутих країн ринкової економіки. Актуальними для досягнення цього є напрацювання наукових рекомендацій та посилення саме впливу держави до підготовки фахівців із підприємницької діяльності за світовими стандартами.

 

 

 

 

В Україні особливого значення набуває проблема створення сприятливого клімату для підприємництва, його цивілізований розвиток, активізація інвестиційної діяльності, захист прав і інтересів від протиправних зазіхань. Це питання є очевидним і постійним, оскільки суттєві соціально-економічні зміни, що відбуваються в українському суспільстві останніми роками істотно впливають на відповідні правовідносини.

Головною діючою особою ринку в недержавному секторі економіки і стрижнем будь-якої економічної системи, побудованої не на державно-монополістичних, а на конкурентних засадах є підприємець. Підприємець виступає гарантом стабільності цивільного суспільства, гарантом економічної безпеки держави. Але необхідно зазначити, що повсякденна практика недержавних об'єктів економіки свідчить про їх підвищену порівняно з державними структурами уразливість від протиправних та інших посягань з боку різного роду кримінальних структур, а також окремих осіб. Власність тепер зобов'язує підприємців займатись діяльністю, яка раніше була виключно прерогативою спеціальних державних органів. Забезпечення безпеки приватної діяльності стає важливою необхідністю, є підгрунтям функціонування недержавних об'єктів. Отже, охорона підприємництва і забезпечення безпеки підприємницької діяльності є стрижневою проблемою, що обіймає комплекс організаційно-правових, техніко-технологічних, адміністративних, виховних, фінансових і спеціальних заходів, спрямованих на виявлення, попередження і припинення загроз і зазіхань на стабільність функціонування і розвитку підприємства. Цей процес містить у собі охорону приватної власності підприємства і фізичний захист його персоналу. При цьому до власності відносять, по-перше, основне матеріальне майно: приміщення, земельна ділянка, парк техніки, сировина й інвентар, а також допоміжне устаткування, призначене для збереження, переробки і перевезення вантажів. По-друге, сюди ж варто віднести інтелектуальну власність, що складає інформацію, яка є активом компанії про власність власника, а також знання і досвід співробітників підприємства, їхні професійні секрети і винаходи. Підприємці, які прагнуть мати власну службу безпеки, не повинні розглядати витрати на її створення, як необгрунтовано високі, оскільки життя цінується набагато вище. Нещастям вітчизняних підприємців є те, що, заробивши великі гроші, вони не хочуть усвідомлювати, що багатство неминуче переводить їх у "групу ризику". Як показує сумний досвід, наші підприємці починають здійснювати суттєві кроки із забезпечення власної безпеки лише після того, як у них починаються неприємності.

Побудова ринкової економіки в Україні поступово зумовлює створення системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності відповідно до світової практики. Важливим чинником цього процесу є утворення функціонування державних і недержавних структур як єдиного цілого.

Складовими єдиної системи забезпечення безпеки особи та підприємництва є:

-       державна система, що представлена правоохоронними органами та спецслужбами (наприклад, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за організацію та здійснення за договорами заходів особистої і майнової безпеки громадян і юридичних осіб);

-       недержавна система, яка представлена приватними охоронними, охоронно-технічними підприємствами, комерційними службами безпеки, підприємства різної форми власності, інформаційними бюро, службами безпеки банків, навчальними центрами, профільними фондами, науково-дослідними структурами, профільними факультетами вищих навчальних закладів (прикладом є факультет права і безпеки підприємництва Європейського університету м. Києва).

Слід зауважити, що велику частину недержавної системи складають професіонали, колишні співробітники служби безпеки, органів внутрішніх справ, збройних сил і підрозділів спеціального призначення.

Для порівняння, в західних країнах в підприємницькому секторі головну роботу по захисту бізнесу здійснюють недержавні служби безпеки, численність яких, наприклад в США, вдвічі перевищує штат поліції. А це, в свою чергу, знижує витрати держави на утримання поліції .

Не заперечуючи необхідності і важливості функціонування державної системи безпеки, все ж таки слід наголосити на необхідність і безальтернативність формування недержавної системи безпеки. Вивчення світового досвіду дає можливість стверджувати про позитивну практику функціонування даної системи.

З позиції безпекознавчої парадигми недержавна система безпеки може розглядатися у двоякому плані. З одного боку, вона є об'єктом забезпечення безпеки з боку держави, а з іншого - суб'єктом забезпечення власної безпеки, який самостійно визначає мету, принципи та методи забезпечення безпеки згідно з чинним законодавством України. Централізація і монополізація безпеки призводить до послаблення, а у деяких випадках і анемії недержавної системи безпеки, яка має розглядатися не як конкурентна, а як резервна система безпеки. Більше того, рівень демократизації суспільства є прямо пропорційним розвиткові недержавної системи безпеки .

Розглядаючи недержавну систему необхідно зазначити, що її побудова повинна здійснюватись на основі дотримання таких принципів, як: законність; дотримання прав і свобод громадян; централізоване керування; координація і взаємодія з правоохоронними органами; самостійність; відповідальність за забезпечення безпеки; відповідність зовнішнім і внутрішнім загрозам безпеки; передова матеріально-технічна оснащеність; прогресуюче стимулювання суб'єктів системи; компетентність; конфіденційність; корпоративна етика; комплексне використання сил і засобів.

Завданнями ж недержавної системи безпеки є: охорона і захист законних прав і інтересів підприємницької структури та його співробітників; збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують стан обстановки; вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів; своєчасне виявлення можливих прагнень до підприємницької структури і його співробітників з боку джерел зовнішніх загроз безпеки; недопущення проникнення до підприємницької структури структур економічної розвідки, організованої злочинності й окремих осіб із протиправними намірами; протидія технічному проникненню в злочинних цілях; виявлення, попередження і припинення можливої протиправної й іншої негативної діяльності співробітників господарюючого суб'єкта на шкоду його безпеки; захист співробітників підприємницької структури від насильницьких зазіхань; схоронність матеріальних цінностей і відомостей, що складають комерційну, банківську, іншу таємницю, що охороняється законом; добування необхідної інформації для найбільш оптимального вироблення управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності; фізична і технічна охорона будинків, споруджень, території і транспортних засобів; формування в засобах масової інформації, у партнерів і клієнтури сприятливої думки про підприємницьку структуру, що сприяє реалізації планів економічної діяльності; відшкодування матеріального і морального збитку, нанесеного в результаті неправомірних дій організацій і окремих осіб; контроль за ефективністю функціонування системи безпеки.

Надійність і ефективність функціонування системи оцінюється за критеріями: відсутності, або своєчасного виявлення спроб несанкціонованого проникнення до підприємницької структури у злочинних цілях; недопущення фактів витоку, розголошення відомостей, що складають комерційну й іншу таємницю, що охороняється законом, втрати важливих документів, виробів; попередження протиправних і негативних проявів з боку персоналу господарюючого суб'єкта; схоронності матеріальних цінностей, фінансів; припинення насильницьких зазіхань на життя і здоров'я співробітників; попередження надзвичайних подій. Головним же критерієм оцінки ефективності і якості системи є стабільність фінансового й економічного розвитку підприємницької структури відповідно до намічених планів і задач у різних умовах обстановки.

Системний підхід до безпеки підприємництва має бути:

-       безупинним - вимога, яка не дає можливості зловмисникам обійти захист для досягнення своїх протиправних цілей;

-       централізованим - у межах визначеної підприємницької структури повинна гарантуватися організаційно-функціональна самостійність процесу забезпечення безпеки;

-       плановим - розробка планів дій щодо забезпечення захищеності організації всіма компонентами його структури;

-       універсальним - незалежність заходів безпеки від місця їхнього можливого впливу;

-       активним - захисні заходи перетворюються в життя з достатнім ступенем наполегливості;

-       надійним - надійність методів, засобів і форм захисту з одночасним дублюванням засобів і заходів безпеки;

-       комплексним - застосовування усіх видів і форм захисту в повному обсязі.

Отже, забезпечення безпеки недержавною системою, спрямоване на захист законних прав та інтересів підприємців і сприяє загальному розвитку підприємництва в Україні. Недержавна система забезпечення безпеки підприємництва та особи виступає об'єктивним союзником державної системи і це визначає можливість і необхідність взаємодії державних служб і органів безпеки з представниками недержавної системи безпеки.

Світовий досвід показує, що така взаємодія розширює можливості держави в боротьбі з економічними злочинами, із загальнокараною злочинністю, із промисловим шпигунством і економічною розвідкою.

Налагоджена взаємодія державної і недержавної правоохоронних систем повинна благотворно впливати на підприємницьку діяльність, що вигідна усім: підприємцям, громадянам, суспільству і державі. Продумана і раціонально організована взаємодія недержавної системи з правоохоронними органами є одна з найважливіших складових ефективності захисту підприємства.

Необхідність активної взаємодії органів внутрішніх справ і недержавної системи виникає також через наявність єдиної інформаційної мережі в сфері контролю за кримінальною діяльністю з одного боку й об'єктивно існуючої обмеженості джерел інформації по цьому питанню з іншого. При цьому керівників служб безпеки підприємства в першу чергу можуть цікавити відомості, що зберігаються в міських і обласних адресно-довідкових бюро (прописка, реєстрація, виписка і т.д.), інформаційних центрах управління внутрішніх справ (відомості про судимість в осіб, що перевіряються, про порушення чи припиненню відносно нього кримінальної справи, про відмовлення в порушенні кримінальної справи). У свою чергу представникам оперативних і слідчих органів внутрішніх справ можуть бути дуже корисні відомості про факти крадіжок з об'єктів, що охороняються і несанкціонованих проникнень зловмисників на об'єкт; про підозрілих осіб, які затримані охороною підприємства на території об'єкта; про сумнівних клієнтів чи недобросовісних конкурентів підприємства; про співробітників охорони, звільнених по підозрі у зв'язку зі злочинцями.

Процедурна взаємодія, спільні дії служби безпеки і правоохоронних органів можуть відбуватися як на договірній, так і на недоговірній основі. Якщо можливість спільних дій не передбачається в договорі, то їм, як правило, передує усна домовленість про допомогу і підтримку. Це часто відбувається у випадках, коли органи міліції розташовані поруч з об'єктом чи коли суміжні об'єкти (території, приміщення і т.д.) охороняються міліцією і приватною охороною. Отже, діяльність по організації взаємодії недержавних служб безпеки підприємств з правоохоронними органами з питань, що представляють взаємний інтерес, повинна бути спрямована на вирішення концепції безпеки підприємництва. Керівникам усіх рангів і рівнів у сфері забезпечення безпеки необхідно чітко усвідомлювати, що участь в організації взаємодії вимагає глибокого аналітичного дослідження. Гарантією якісних результатів на цьому напрямку роботи є чесність і гідність, досвід і кваліфікація осіб, які здійснюють реалізацією процесу оперативної взаємодії.

Але не все так гладко при створенні та діяльності недержавної системи. Існують проблеми в галузі законодавчого регулювання охоронних послуг, підвищення рівня правового і соціального захисту охоронців при виконанні своїх обов'язків. Досить слабо розвинуті чи навіть відсутні інститути, що повинні забезпечувати реальну взаємодію державних органів і недержавних підприємств безпеки. Відсутність уваги до приватних структур безпеки в окремих випадках є причиною втягування їх в корупцію, "зрощування" з криміналом. Крім того, діяльність недержавної системи безпеки повинна визначатись і регулюватись не відомчими інструкціями і розпорядженнями, а законодавчими актами і чітко визначеною нормативно-правовою базою.

Підсумовуючи необхідно зазначити, що забезпечення безпеки особи та підприємництва - це саме та справа, яка може об'єднати інтереси державних установ, громадських об'єднань, партій незалежно від їх політичної орієнтації. Рішучість та політична свобода влади у підтримці розвитку безпеки особи і підприємництва країни стали б фундаментом для досягнення згоди в суспільстві, зміцненню її економічного розвитку, а недержавна система безпеки перетвориться на повноправного суб'єкта системи забезпечення національної безпеки.

 

 

 

 

 

 

На основі проведеного в дипломній роботі дослідження сформульовано наступні  висновки.

Підприємництво – це особливий вид економічної активності (під який ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї.

В системі підприємницької діяльності значне місце займає малий бізнес. нами доведено, що без утворення в Україні сучасних високоефективних крупнокорпоративних підприємств становлення дієздатного і значимого сектора малих підприємств неможливе. Усі види підприємництва слід розглядати в їх нерозривному ієрархічному зв'язку: авангардом економіки є великі корпорації за типом фінансово-промислових груп, а малі підприємства можуть і повинні допомагати їм функціонувати в ефективному режимі.

В даний час доцільно виділяти два види критеріїв поділу фірм на малі, середні та великі: кількісні (статистичні показники: число зайнятих на підприємстві, оборот, активи, капітал, прибуток) і якісні (відношення власника підприємства до праці і керування підприємством, ступінь його контакту з персоналом).

Майбутнє українського підприємництва прямо визначається можливостями формування тісних коопераційних зв'язків малих та великих підприємств. Внаслідок того необхідно вдосконалити законодавство про державну підтримку в першу чергу малого бізнесу по лінії введення норм про стимулювання процесу взаємодії малого та великого бізнесу.

Отже, малий і великий бізнес складають єдиний економічний механізм. Великі організаційно-господарські структури забезпечують стабільність і керованість економіки, а малі створюють конкурентне середовище, забезпечують виробництву гнучкість і спеціалізацію, розробку науково-технічних новацій. А це  стимулює зміцнення  інтегрованих зв'язків між суб’єктами підприємницької діяльності. Другий розділ нашої роботи було присвячено розгляду структури і організації підприємницької діяльності на приватному сільськогосподарсь-кому підприємстві «Перемога». Спираючись на фінансову звітність підприємства за період 2005-2007 рр., нами була зроблена характеристика фінансово-економічного стану підприємства, розглянута підприємницька структура управління і досліджено аналіз підприємницької діяльності на підприємстві ПСП «Перемога».

В умовах подальшого реформування економіки підприємництво в  Україні ще не досягло необхідного розвитку, держава повинна стимулювати діяльність підприємницьких структур. Це  зумовлює необхідність синтезу  методів і інструментів його підтримки, що передбачає розробку концепції стимулювання діяльності підприємницьких структур.

Позитивною передумовою організації підприємницької діяльності виступає досконале в правовому плані середовище, котре підтримує інтереси підприємців.

Домінуючої позиції в підприємницькій діяльності досягають форми, основані на використанні інтелектуального багатства. У зв'язку із цим виникають такі якості підприємців, як творчість, здатність сформувати нові ідеї та матеріалізувати їх.

Комерційна діяльність постійно вдосконалюється у відповідності з об'єктивними вимогами виробництва та реалізації товарів, ускладненням господарських зв'язків, підвищенням ролі споживача в формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції. Значну ролі також відіграють зміни в організаційних формах та характері діяльності фірм.

Отже, узагальнюючи все вище доведене, ми вважаємо, що основними шляхами вдосконалення комерційної діяльності сучасних підприємницьких структур можна визначити наступні:

1. Посилення стратегічного планування, головною змістовністю якого має бути розробка основних засад та цілей розвитку компанії, розробка та реалізація стратегій, що є орієнтирами для різних сторін діяльності підприємств, зокрема, стратегій в сфері ділової політики, маркетингу, розподілу інвестицій та ресурсів, структури управління тощо.

2. Налагодження тотального управління якістю менеджменту: залучення  керівників та виконавців фірми в процес ведення бізнесу на основі постійного задоволення та випереджування очікувань клієнтів. Система тотального управління якістю вимагає суттєвих змін в організації та впровадження комплексу управлінських процесів, що призводять до кардинальної зміни системи орієнтації робітників

3. Впровадження системи тотального управління якістю товарів та послуг, яка б спрямовувалась на підвищення ступеня задоволення клієнтів продуктами та послугами, посилення іміджу та репутації фірми, збільшення чисельності клієнтів, підвищення продуктивності праці та прибутку.

4. Забезпечення інформаційної підтримки на підприємстві у вигляді комп'ютерного забезпечення: створення для користувачів принципово нових можливостей інтегрального характеру, організація автоматизованого документообігу, створення  різноманітних масивів управлінської, комерційної та іншої інформації соціально-економічного характеру, можливість вирішення окремих професійних завдань за допомогою різних засобів та інструментів.

Належна організація комерційної діяльності дозволяє підприємству бути чимось більшим, ніж сумою його окремих компонентів – капіталу та співробітників.

Загалом, удосконалення організації комерційної діяльності на підприємствах, більш чітка деталізація функцій та організації управління на основі сучасних методів та технічних засобів визначатимуть і в багатьох випадках вирішуватимуть проблему підвищення якості управління суб'єктів підприємництва як на мікрорівні, так і  в цілому в Україні.

 

 

 

 

1. Балакірєва О.М., Ноур А.М. Розвиток підприємництва в Україні: інституційне середовище та громадська думка населення // Економіка і прогнозування (укр.).- 2008.- № 2.- C.7-24
2. Білик Т.О. Мале підприємництво: розвиток та прибутковість // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2007.- № 10.- C.78-84
3. Білоус О.А. Кредитна підтримка підприємництва: зарубіжний досвід і вітчизняні реалії // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 13: збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005.- 270 c.
4. Благодарна Н.О. Інтегровані зв’язки суб’єктів підприємництва в умовах трансформації економіки//Вісн. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля.–Луганськ, 2004.-№10.–Ч.1.-С 188-196.
5. Благодарная Н. А. Проблемы и особенности развития предпринимательства в Украине//Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 9 / Под общ. Ред. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, Каштан, 2003. – С. 71 – 76.
6. Бобиль В. Розвиток малого та середнього підприємства як складова соціально-економічної стабільності сучасної України // Україна: аспекти праці (укр.).- 2008.- № 3.- C.35-39
7. Бондар І., Ягольник О. Як стати успішним підприємцем. – К.: Корпорація, 2004. – 120 с.
8. Борисова В.И. Правовые основы предпринимательской деятельности Харьков, Интеграл. 1998 – 177 с.
9. Варфоломеєва В.О. Фінансування інноваційної діяльності як чинник розвитку малого підприємництва // Вісник Української академії банківської справи (укр.).- 2006.- № 2.- C.113-118
10. Волков И.О., Скляренко В.К. Экономика предприятия: курс лекций: Навчальне видання.- М.: Инфра-М, 2008.- 280 c.
11. Гловацька В.В. Підприємництво та його соціально-економічна сутність // Економіка АПК (укр.).- 2007.- № 12.- C.57-64
12. Господарський кодекс України від 16.01.03 №436-ІV, www.rada.gov.ua.
13. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми. Монографія. – К.: Корпорація, 2004. – 196 с.
14. Громов Р. Положение в обществе и принадлежность к социальному слою: факторы самоидентификации // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. Информационный бюллетень. – 1997. – № 4. – С. 30–34.
15. Дмитриченко Л. И. Социальные эффекты развития малого бизнеса // Матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. “Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження”, II том. – Донецьк . – 2002. – С. 21 – 25.
16. Добровольська В. Засоби державного регулювання підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2006.- № 2.- C.89-92
17. Драган І. Побудова ефективної системи підтримки розвитку малого підпріємництва // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2006.- № 3.- C.64-71
18. Кириченко О.А., Ваганов К.Г. Стратегія розвитку малого та середнього бізнесу в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2008.- № 1.- C.103-119
19. Ковбасюк Ю. Економіка підприємництва України:регіональний досвід // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2006.- № 4.- C.126-134
20. Колот В.М., Щербина О.В. Підприємництво: навчально-методичний посібник для самост. вивч.дисц.: Навчальне вид.- К.: КНЕУ, 2006.- 160 c.
21. Комарницький І.М., Офік М.П. Програма заходів щодо державного сприяння розвитку малого та середнього підприємництва // Регіональна економіка (укр.).- 2006.- № 4.- C.59-66
22. Конституція України від 25.06.96 № 254к/96-ВР, www.rada.gov.ua.
23. Коротенко Н.П. Порівняльна характеристика державного регулювання підприємництва в Україні та країнах ЄС // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 2.- C.4-14
24. Коротенко Н.П. Проблеми розвитку підприємництва в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2004.- № 4.- C.96-104
25. Ладюк О.Д. Розвиток підприємницьких структур в Україні на засадах франчайзингу // Проблеми науки (укр.).- 2007.- № 4.- C.7-13
26. Лігоненко Л.О. Нові стратегічні завдання державної політики щодо розвитку підприємництва в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2007.- № 11.- C.18-26
27. Маліновська О.Я. Проблеми державного регулювання розвитку підприємництва в Україні // Регіональна економіка (укр.).- 2006.- № 1.- C.200-206
28. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: посібник: Навчальне видання.- К.: Академія, 2003.- 280 c.-
29. Мумладзе І. Способи захисту прав суб`єктів підприємництва при здійсненні державного контролю за їх діяльністю // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2006.- № 1.- C.53-57
30. Науково-практичний коментар господарського кодексу України: Наукове видання.- 2-ге вид., перероб. і доп..- К.: Юрінком Інтер, 2008.- 720 c.
31. Операційний менеджмент: навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2006.- 160 c.-
32. Пасєка С.Р. Формування корпоративної культури в контексті розвитку підприємництва в Україні // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 11: збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004.- 382 c.
33. Пашута М. Т. Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ., 2005.
34. Полонський В.Г. Світова організація торгівлі та перспективи розвитку підприємництва в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2007.- № 3.- C.37-43
35. Полторак А., Лернер П. Основы интеллектуальной собственности: Пер. с англ. – М.: Издат. дом «Ви-льямс», 2004. – 208 с.
36. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Закони України  від 15.05.03 N 755-IV
37. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності. Закони України  від 06.09.05 №2806-IV
38. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Закони України від 11.09.03 N 1160-IV
39. Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва. Указ Президента України від 01.06.05 року № 779/2005
40. Про ліцензування певних видів господарської діяльності. Закони України  від 01.06.2000 №1775-ІІІ
41. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Закони України  від 12.07.01 №2658-ІІІ
42. Пустовійт Р. Формування інституціонального середовища розвитку вітчизняного підприємництва // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2005.- № 2.- c.140-145
43. Рудченко О. Формування ефективних власників у процесі реформування відносин власності // Акціонер.–2000.–№ 1. – c. 8–12.
44. Савченко М.Л. Диалектика взаимосвязи развития малого и крупного бизнеса – условие развития человека и общества // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. В 2 т. – Т. 1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: Амоша А. И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2004. – c. 461 – 469.
45. Средние классы в России: экономические и социальные стратегии / Е. М Авраамова и др., под ред. Т. Малевой, Московский Центр Карнеги. – М.: Ген-дальф, 2003. – 506 с.
46. Стадник В.В., Петрицька О.С. Складові та чинники формування потенціалу розвитку малого підприємництва // Актуальні проблеми економіки (укр.).- 2006.- № 12.- c.124-130
47. Химченко А. Н. Бюджетное финансирование Мероприятий Национальной Программы содействия развитию малого предпринимательства // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта ‘2004”. Том 9. Фінансові відносини. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 80 – 81.
48. Химченко А. Н. Малый бизнес в системе национальной экономики // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике / Донецкий экономико-гуманитарный институт; ИЭПИНАН Украины. – Донецк: ООО “Юго-Восток, ЛТД”, 2003. – Вып. 11. – c. 238 – 245.
49. Химченко А. Н. Малый бизнес как форма предпринимательства // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 193: В 5 т. Том I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – c. 81 – 87.
50. Цивільний кодекс України від 16.01.03 №435-ІV, www.rada.gov.ua.
51. Цигилик І.І. Підприємство і внутрішній економічний механізм в умовах підприємництва // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2006.- № 11.- C.3-10
52. Цигилик І.І., Паневник Т.М., Криховецька З.М. Основи підприємництва: навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2005.- 240 c.-
53. Черненко С.О. Спільні цілі - спільні проблеми: актуальні проблеми взаємозв'язку конкурентної політики та політики в сфері розвитку підприємництва в Україні // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України (укр.).- 2004.- № 6.- c.9-17
54. Шакун В.І. Мельник В.П., Поповіч В.М. Правові основи підприємницької діяльності – Київ, 1997.
55. Юрина Н.А.  Содействие развитию предпринимательского сектора  Украины – приоритетное направление социально-экономической политики государства//Економіка та право. -2005. - № 1(11). - c. 106 – 112.
56. Юрина Н.А. Стратегия развития предпринимательских структур в процессе трансформационного реформирования // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 10/ Под общ. Ред. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, Каштан, 2004. – c. 169 – 174.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Сутнісна порівняльна характеристика організаційно-правових форм

підприємницької діяльності

 

Організаційно-правова форма	Сутнісна характеристика	Організаційно-економічні та соціальні
		переваги	недоліки
Одноосібне володіння	Підприємство (володіння), власником якого є фізична особа або родина	• простота заснування • повна самостійність, свобода та оперативність дій • максимально можливі спонука­льні мотиви до ефективного гос­подарювання • збереження комерційної таємниці	• труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів • повна відповідальність за борги • брак спеціалізованого менеджменту • невизначеність терміну функціонування
Господарське товариство (партнерство)	Об'єднання власників капіталів кількох фізичних або юридичних осіб за умов: • рівного розподілу ризику і прибутку; • спільного контролю результатів бізнесу; • безпосередньої участі в діяльності	• ширші можливості для ефективної діяльності • збільшення фінансової незалежності та дієспроможності • більша свобода дій і виваженість управлінських рішень • можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів	• загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність • можливість банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів • збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність процесу і результатів діяльності
Корпорація (акціонерне товариство)	Підприємство, власником якого є акціонери, які несуть обмежену відповідальність (у розмірі свого внеску в акціонерний капітал), але розпоряджаються прибутком через участь у загальних зборах акціонерів	• реальна можливість залучення необхідних інвестиційних ресурсів • більша здатність до нарощування обсягів виробництва (послуг) • наявність лише обмеженої відповідальності акціонерів • тривалий характер функціонування	• наявність розбіжностей між правами власності та функцією контролю діяльності • сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів • існування потенційних можливостей для зловживань з боку посадових осіб

 

 

 

Додаток Б

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
Б а л а н с
на 31 грудня  2005 р.
		Форма № 1   за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи: залишкова вартість	010	----	----
первісна вартість	011	----	----
накопичена амортизація	012	----	----
Незавершене будівництво	020	----	----
Основні засоби: залишкова вартість	030	962	1 177
первісна вартість	031	1 657	1 884
накопичена амортизація	032	695	707
Довгострокові біологічні активи: справедлива (залишкова) вартість	035	----	----
первісна вартість	036	----	----
накопичена амортизація	037	----	----
Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	----	----
Інші фінансові інвестиції	045	----	----
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	----	----
Відстрочені податкові активи	060	----	----
Гудвіл	065	----	----
Інші необоротні активи	070	----	----
Усього за розділом I	080	962	1 177
II.  Оборотні активи
Виробничі запаси	100	824	399
Поточні біологічні активи	110	420	467
Незавершене виробництво	120	362	550
Готова продукція	130	162	767
Товари	140	----	----
Векселі одержані	150	----	----
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість	160	433	354
первісна вартість	161	433	354
резерв сумнівних боргів	162	----	----
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	----	----
за виданими авансами	180	----	----
з нарахованих доходів	190	----	----
із внутрішніх розрахунків	200	----	----
Інша поточна дебіторська заборгованість: чиста реалізаційна вартість	210	110	106
первісна вартість	210.1	110	106
резерв сумнівних боргів	210.2	----	----
Поточні фінансові інвестиції	220	----	----
Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті	230	41	37
в іноземній валюті	240	----	----
Інші оборотні активи	250	----	----
Усього за розділом II	260	2 352	2 680
III. Витрати майбутніх періодів	270	----	----
Баланс	280	3 314	3 857
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I.  Власний капітал
Статутний капітал	300	5	5
Пайовий капітал	310	----	----
Додатковий вкладений капітал	320	----	----
Інший додатковий капітал	330	----	----
Резервний капітал	340	1 587	2 526
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	130	- 603
Неоплачений капітал	360	----	----
Вилучений капітал	370	----	----
Усього за розділом I	380	1 722	1 928
II.  Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	----	----
Інші забезпечення	410	----	----
Цільове фінансування	420	----	----
Усього за розділом II	430	----	----
III.  Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	----	----
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	----	----
Відстрочені податкові зобов'язання	460	----	----
Інші довгострокові зобов'язання	470	----	----
Усього за розділом III	480	----	----
IV.  Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	----	----
Поточна заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями	510	----	----
Векселі видані	520	----	----
Кредиторська забогованість  за товари, роботи, послуги:	530	352	101
Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів	540	----	----
з бюджетом	550	326	250
з позабюджетних платежів	560	----	----
зі страхування	570	----	----
з оплати праці	580	----	----
з учасниками	590	----	----
із внутрішніх розрахунків	600	----	----
Інші поточні зобов'язання	610	914	1 578
Усього за розділом IV	620	1 592	1 929
V.  Доходи майбутніх періодів	630	----	----
БАЛАНС	640	3 314	3 857
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Продовження додатку Б

 

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
Б а л а н с
на 31 грудня  2006 р.
		Форма № 1   за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи: залишкова вартість	010	----	----
первісна вартість	011	----	----
накопичена амортизація	012	----	----
Незавершене будівництво	020	----	----
Основні засоби: залишкова вартість	030	1 177	868
первісна вартість	031	1 884	1 598
накопичена амортизація	032	707	730
Довгострокові біологічні активи: справедлива (залишкова) вартість	035	----	373
первісна вартість	036	----	373
накопичена амортизація	037	----	----
Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	----	----
Інші фінансові інвестиції	045	----	----
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	----	----
Відстрочені податкові активи	060	----	----
Гудвіл	065	----	----
Інші необоротні активи	070	----	----
Усього за розділом I	080	1 177	1 241
II.  Оборотні активи
Виробничі запаси	100	399	455
Поточні біологічні активи	110	467	627
Незавершене виробництво	120	550	783
Готова продукція	130	767	789
Товари	140	----	----
Векселі одержані	150	----	----
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість	160	354	46
первісна вартість	161	354	46
резерв сумнівних боргів	162	----	----
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	----	10
за виданими авансами	180	----	----
з нарахованих доходів	190	----	----
із внутрішніх розрахунків	200	----	----
Інша поточна дебіторська заборгованість: чиста реалізаційна вартість	210	106	104
первісна вартість	210.1	106	104
резерв сумнівних боргів	210.2	----	----
Поточні фінансові інвестиції	220	----	----
Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті	230	37	44
в іноземній валюті	240	----	----
Інші оборотні активи	250	----	----
Усього за розділом II	260	2 680	2 858
III. Витрати майбутніх періодів	270	----	----
Баланс	280	3 857	4 099
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I.  Власний капітал
Статутний капітал	300	5	5
Пайовий капітал	310	----	----
Додатковий вкладений капітал	320	----	----
Інший додатковий капітал	330	----	----
Резервний капітал	340	2 526	2 253
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	- 603	304
Неоплачений капітал	360	----	----
Вилучений капітал	370	----	----
Усього за розділом I	380	1 928	2 562
II.  Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	----	----
Інші забезпечення	410	----	----
Цільове фінансування	420	----	----
Усього за розділом II	430	----	----
III.  Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	----	----
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	----	----
Відстрочені податкові зобов'язання	460	----	----
Інші довгострокові зобов'язання	470	----	----
Усього за розділом III	480	----	----
IV.  Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	----	----
Поточна заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями	510	----	----
Векселі видані	520	----	----
Кредиторська забогованість  за товари, роботи, послуги:	530	101	127
Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів	540	----	----
з бюджетом	550	250	162
з позабюджетних платежів	560	----	----
зі страхування	570	----	7
з оплати праці	580	----	42
з учасниками	590	----	----
із внутрішніх розрахунків	600	----	----
Інші поточні зобов'язання	610	1 578	1 199
Усього за розділом IV	620	1 929	1 537
V.  Доходи майбутніх періодів	630	----	----
БАЛАНС	640	3 857	4 099
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Продовження додатку Б

 

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
Б а л а н с
на 31 грудня  2007 р.
		Форма № 1   за ДКУД	1801001
Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи: залишкова вартість	010	----	----
первісна вартість	011	----	----
накопичена амортизація	012	----	----
Незавершене будівництво	020	----	----
Основні засоби: залишкова вартість	030	868	1 101
первісна вартість	031	1 598	1 858
накопичена амортизація	032	730	757
Довгострокові біологічні активи: справедлива (залишкова) вартість	035	373	450
первісна вартість	036	373	450
накопичена амортизація	037	----	----
Довгострокові фінансові інвестиції: які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040	----	----
Інші фінансові інвестиції	045	----	----
Довгострокова дебіторська заборгованість	050	----	----
Відстрочені податкові активи	060	----	----
Гудвіл	065	----	----
Інші необоротні активи	070	----	----
Усього за розділом I	080	1 241	1 551
II.  Оборотні активи
Виробничі запаси	100	455	550
Поточні біологічні активи	110	627	705
Незавершене виробництво	120	783	756
Готова продукція	130	789	1 382
Товари	140	----	----
Векселі одержані	150	----	----
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість	160	46	120
первісна вартість	161	46	120
резерв сумнівних боргів	162	----	----
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	170	10	----
за виданими авансами	180	----	----
з нарахованих доходів	190	----	----
із внутрішніх розрахунків	200	----	56
Інша поточна дебіторська заборгованість: чиста реалізаційна вартість	210	104	91
первісна вартість	210.1	104	91
резерв сумнівних боргів	210.2	----	----
Поточні фінансові інвестиції	220	----	----
Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті	230	44	44
в іноземній валюті	240	----	----
Інші оборотні активи	250	----	----
Усього за розділом II	260	2 858	3 704
III. Витрати майбутніх періодів	270	----	----
Баланс	280	4 099	5 255
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
А	Б	1	2
I.  Власний капітал
Статутний капітал	300	5	5
Пайовий капітал	310	----	----
Додатковий вкладений капітал	320	----	----
Інший додатковий капітал	330	----	67
Резервний капітал	340	2 253	2 657
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	304	1 030
Неоплачений капітал	360	----	----
Вилучений капітал	370	----	----
Усього за розділом I	380	2 562	3 759
II.  Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400	----	----
Інші забезпечення	410	----	----
Цільове фінансування	420	----	----
Усього за розділом II	430	----	----
III.  Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440	----	----
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450	----	----
Відстрочені податкові зобов'язання	460	----	----
Інші довгострокові зобов'язання	470	----	----
Усього за розділом III	480	----	----
IV.  Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500	----	----
Поточна заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями	510	----	----
Векселі видані	520	----	----
Кредиторська забогованість  за товари, роботи, послуги:	530	127	88
Поточні зобов'язання за розрахунками: з одержаних авансів	540	----	58
з бюджетом	550	162	44
з позабюджетних платежів	560	----	----
зі страхування	570	7	----
з оплати праці	580	42	77
з учасниками	590	----	----
із внутрішніх розрахунків	600	----	----
Інші поточні зобов'язання	610	1 199	1 229
Усього за розділом IV	620	1 537	1 496
V.  Доходи майбутніх періодів	630	----	----
БАЛАНС	640	4 099	5 255
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Додаток В

 

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
ЗВІТ ПPО ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
за рік (січень-грудень) 2005 р.
		Форма № 2   за ДКУД	1801003
I. ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	3 605	3 388
Доходи від надання послуг поштового зв'язку в розмірі визначених витрат по МПП до відшкодування	011	----	----
Податок на додану вартість	015	502	466
Акцизний збір	020	----	----
	025	----	----
Інші вирахування з доходу	030	----	----
Вирахування з доходу суми витрат по МПП, що підлягають відшкодуванню	031	----	----
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	3103	2922
Собівартість реалізованої  продукції (товарів, робіт, послуг)	040	3 145	2 337
Валовий: прибуток	050	0	585
збиток	055	42	0
Інші операційні доходи	060	206	15
Доходи від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	061	----	----
Адміністративні витрати	070	315	244
Витрати на збут	080	31	45
Інші операційні витрати	090	463	125
Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	091	----	----
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	100	0	186
збиток	105	645	0
Доходи від участі в капіталі	110	----	----
Інші фінансові доходи	120	----	----
Інші доходи	130	----	----
Фінансові витрати	140	----	----
Втрати від участі в капіталі	150	----	----
Інші витрати	160	----	----
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	170	0	186
збиток	175	645	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	----	56
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	190	0	130
збиток	195	645	0
Надзвичайні: доходи	200	----	----
витрати	205	----	----
Податки з надзвичайного прибутку	210	----	----
Чистий: прибуток	220	0	130
збиток	225	645	0
II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Матеріальні затрати	230	1 515	1 244
Витрати на оплату праці	240	766	700
з них: витрати на оплату праці перших п'яти днів тимчасової непрацездатності	240.1	----	----
відрахування на створення резерву відпусток	240.2	----	----
сума вихідної допомоги при звільненні	240.3	----	----
надбавка за роз'їздний характер	240.4	----	----
Відрахування на соціальні заходи	250	101	123
Амортизація	260	29	20
Інші операційні витрати (рядок 090 Розділу І - рядок 290 Розділу ІІ - рядок 291 Розділу ІІ)	270	125	59
Разом	280	2536	2146
Собівартість реалізованих товарів (частина з рядка 040 Розділу І Ф-2)	290	1 418	605
Інші операційні витрати (частина з рядка 090  Розділу І Ф-2)	291	0	0
а саме: собівартість реалізованої іноземної валюти	291,1	----	----
собівартість реалізованих виробничих запасів (оборотних активів)	291,2	----	----
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів	291,3	----	----
втрати від операційної курсової різниці	291,4	----	----
втрати від знецінення запасів	291,5	----	----
нестачі й втрати від псування цінностей	291,6	----	----
визнані штрафи, пеня, неустойка	291,7	----	----
витрати на утримання об'єктів соціально- культурного призначення	291,8	0	0
в тому числі:  матеріальні витрати	291.8.1	----	----
оплата праці	291.8.2	----	----
відрахування на соціальні заходи	291.8.3	----	----
амортизація	291.8.4	----	----
інші витрати	291.8.5	----	----
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Середньорічна кількість простих акцій	300	----	----
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	----	----
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320	----	----
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330	----	----
Дивіденди на одну просту акцію	340	----	----
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Продовження додатку В

 

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
ЗВІТ ПPО ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
за рік (січень-грудень) 2006 р.
		Форма № 2   за ДКУД	1801003
I. ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	4 819	3 605
Доходи від надання послуг поштового зв'язку в розмірі визначених витрат по МПП до відшкодування	011	----	----
Податок на додану вартість	015	639	502
Акцизний збір	020	----	----
	025	----	----
Інші вирахування з доходу	030	----	----
Вирахування з доходу суми витрат по МПП, що підлягають відшкодуванню	031	----	----
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	4180	3103
Собівартість реалізованої  продукції (товарів, робіт, послуг)	040	3 006	3 145
Валовий: прибуток	050	1174	0
збиток	055	0	42
Інші операційні доходи	060	82	206
Доходи від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	061	----	----
Адміністративні витрати	070	253	315
Витрати на збут	080	27	31
Інші операційні витрати	090	542	463
Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	091	----	----
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	100	434	0
збиток	105	0	645
Доходи від участі в капіталі	110	----	----
Інші фінансові доходи	120	----	----
Інші доходи	130	----	----
Фінансові витрати	140	----	----
Втрати від участі в капіталі	150	----	----
Інші витрати	160	----	----
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	170	434	0
збиток	175	0	645
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	130	----
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	190	304	0
збиток	195	0	645
Надзвичайні: доходи	200	----	----
витрати	205	----	----
Податки з надзвичайного прибутку	210	----	----
Чистий: прибуток	220	304	0
збиток	225	0	645
II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Матеріальні затрати	230	1 636	1 515
Витрати на оплату праці	240	795	766
з них: витрати на оплату праці перших п'яти днів тимчасової непрацездатності	240.1	----	----
відрахування на створення резерву відпусток	240.2	----	----
сума вихідної допомоги при звільненні	240.3	----	----
надбавка за роз'їздний характер	240.4	----	----
Відрахування на соціальні заходи	250	88	101
Амортизація	260	23	29
Інші операційні витрати (рядок 090 Розділу І - рядок 290 Розділу ІІ - рядок 291 Розділу ІІ)	270	176	125
Разом	280	2718	2536
Собівартість реалізованих товарів (частина з рядка 040 Розділу І Ф-2)	290	1 110	1 418
Інші операційні витрати (частина з рядка 090  Розділу І Ф-2)	291	0	0
а саме: собівартість реалізованої іноземної валюти	291,1	----	----
собівартість реалізованих виробничих запасів (оборотних активів)	291,2	----	----
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів	291,3	----	----
втрати від операційної курсової різниці	291,4	----	----
втрати від знецінення запасів	291,5	----	----
нестачі й втрати від псування цінностей	291,6	----	----
визнані штрафи, пеня, неустойка	291,7	----	----
витрати на утримання об'єктів соціально- культурного призначення	291,8	0	0
в тому числі:  матеріальні витрати	291.8.1	----	----
оплата праці	291.8.2	----	----
відрахування на соціальні заходи	291.8.3	----	----
амортизація	291.8.4	----	----
інші витрати	291.8.5	----	----
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Середньорічна кількість простих акцій	300	----	----
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	----	----
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320	----	----
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330	----	----
Дивіденди на одну просту акцію	340	----	----
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Продовження додатку В

 

			Затверджено наказом Мінфіну України за № 87 від 31.03.1999 р. для квартальної та річної звітності
			КОДИ
		Дата (рік, місяць, число) .
КСП "Перемога"		за ЄДРПОУ	03792562
Територія Київська обл.		за КОАТУУ	7120983101
Форма власності     Приватна		за КФК	10
Орган державного управління  -		за СПОДУ
Галузь (вид діяльності)  Вир.техн. зерн. культур, тварин.		за ЗКГНГ
Вид економічної діяльності		за КВЕД	01.11.0, 01.21.0
Кількість підприємств
Одиниця виміру: тис. грн.		Контрольна сума
с. Требухів Броварського району
ЗВІТ ПPО ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
за рік (січень-грудень) 2007 р.
		Форма № 2   за ДКУД	1801003
I. ФІНАНСОВІ PЕЗУЛЬТАТИ
Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	4 754	4 819
Доходи від надання послуг поштового зв'язку в розмірі визначених витрат по МПП до відшкодування	011	----	----
Податок на додану вартість	015	526	639
Акцизний збір	020	----	----
	025	----	----
Інші вирахування з доходу	030	----	----
Вирахування з доходу суми витрат по МПП, що підлягають відшкодуванню	031	----	----
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	4228	4180
Собівартість реалізованої  продукції (товарів, робіт, послуг)	040	2 707	3 006
Валовий: прибуток	050	1521	1174
збиток	055	0	0
Інші операційні доходи	060	888	82
Доходи від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	061	----	----
Адміністративні витрати	070	467	253
Витрати на збут	080	----	27
Інші операційні витрати	090	471	542
Витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції	091	----	----
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток	100	1471	434
збиток	105	0	0
Доходи від участі в капіталі	110	----	----
Інші фінансові доходи	120	----	----
Інші доходи	130	----	----
Фінансові витрати	140	----	----
Втрати від участі в капіталі	150	----	----
Інші витрати	160	----	----
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток	170	1471	434
збиток	175	0	0
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	441	130
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток	190	1030	304
збиток	195	0	0
Надзвичайні: доходи	200	----	----
витрати	205	----	----
Податки з надзвичайного прибутку	210	----	----
Чистий: прибуток	220	1030	304
збиток	225	0	0
II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Матеріальні затрати	230	1 033	1 636
Витрати на оплату праці	240	938	795
з них: витрати на оплату праці перших п'яти днів тимчасової непрацездатності	240.1	----	----
відрахування на створення резерву відпусток	240.2	----	----
сума вихідної допомоги при звільненні	240.3	----	----
надбавка за роз'їздний характер	240.4	----	----
Відрахування на соціальні заходи	250	103	88
Амортизація	260	26	23
Інші операційні витрати (рядок 090 Розділу І - рядок 290 Розділу ІІ - рядок 291 Розділу ІІ)	270	247	176
Разом	280	2347	2718
Собівартість реалізованих товарів (частина з рядка 040 Розділу І Ф-2)	290	1 298	1 110
Інші операційні витрати (частина з рядка 090  Розділу І Ф-2)	291	0	0
а саме: собівартість реалізованої іноземної валюти	291,1	----	----
собівартість реалізованих виробничих запасів (оборотних активів)	291,2	----	----
сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів	291,3	----	----
втрати від операційної курсової різниці	291,4	----	----
втрати від знецінення запасів	291,5	----	----
нестачі й втрати від псування цінностей	291,6	----	----
визнані штрафи, пеня, неустойка	291,7	----	----
витрати на утримання об'єктів соціально- культурного призначення	291,8	0	0
в тому числі:  матеріальні витрати	291.8.1	----	----
оплата праці	291.8.2	----	----
відрахування на соціальні заходи	291.8.3	----	----
амортизація	291.8.4	----	----
інші витрати	291.8.5	----	----
III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
А	Б	1	2
Середньорічна кількість простих акцій	300	----	----
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	----	----
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320	----	----
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330	----	----
Дивіденди на одну просту акцію	340	----	----
Керівник
Головний бухгалтер

 

 

Додаток Д

 

Порівняльний аналітичний баланс

(тис. грн.)

A К Т И В	Код рядка	Абсолютні величини			Питома вага			Зміни
								В абсолютних величинах		У питомій вазі		У % до початку року		У % до змін валюти балансу
		на 31 грудня 2005 р.	на 31 грудня 2006 р.	на 31 грудня 2007 р.	на 31 грудня 2005 р.	на 31 грудня 2006 р.	на 31 грудня 2007 р.	за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік
І. Необоротні активи
Основні засоби:
залишкова вартість	030	1 177	868	1 101	31%	21%	21%	- 309	233	-9%	0%	-26%	27%	-128%	20%
первісна вартість	031	1 884	1 598	1 858	49%	39%	35%	- 286	260	-10%	-4%	-15%	16%	-118%	22%
знос	032	707	730	757	18%	18%	14%	23	27	-1%	-3%	3%	4%	10%	2%
Довгострокові біологічні активи: справедлива (зал.) вартість	035	----	373	450	0%	9%	9%	373	77	9%	-1%	-	21%	154%	7%
первісна вартість	036	----	373	450	0%	9%	9%	373	77	9%	-1%	-	21%	154%	7%
Усього за розділом І	080	1 177	1 241	1 551	31%	30%	30%	64	310	0%	-1%	5%	25%	26%	27%
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси	100	399	455	550	10%	11%	10%	56	95	1%	-1%	14%	21%	23%	8%
тварини на вирощуванні та відгодівлі	110	467	627	705	12%	15%	13%	160	78	3%	-2%	34%	12%	66%	7%
незавершене виробництво	120	550	783	756	14%	19%	14%	233	- 27	5%	-5%	42%	-3%	96%	-2%
готова продукція	130	767	789	1 382	20%	19%	26%	22	593	-1%	7%	3%	75%	9%	51%
Дебіторська заборгованість: (160+170+180+190+200+210)		460	160	267	12%	4%	5%	- 300	107	-8%	1%	-65%	67%	-124%	9%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	160	354	46	120	9%	1%	2%	- 308	74	-8%	1%	-87%	161%	-127%	6%
первісна вартість	161	354	46	120	9%	1%	2%	- 308	74	-8%	1%	-87%	161%	-127%	6%
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170	----	10	----	0%	0%	0%	10	- 10	0%	0%	-	-100%	4%	-1%
із внутрішніх розрахунків	200	----	----	56	0%	0%	1%	----	56	0%	1%	-	-	0%	5%
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	106	104	91	3%	3%	2%	- 2	- 13	0%	-1%	-2%	-13%	-1%	-1%
Грошові кошти та їх еквіваленти: (230+240)		37	44	44	1%	1%	1%	7	----	0%	0%	19%	0%	3%	0%
в національній валюті	230	37	44	44	1%	1%	1%	7	----	0%	0%	19%	0%	3%	0%
Усього за розділом ІІ	260	2 680	2 858	3 704	69%	70%	70%	178	846	0%	1%	7%	30%	74%	73%
Баланс	280	3 857	4 099	5 255	100%	100%	100%	242	1 156	0%	0%	6%	28%	100%	100%

Продовження таблиці додатку Д

 

П А С И В	Код рядка	Абсолютні величини			Питома вага			Зміни
		на 31 грудня 2005 р.	на 31 грудня 2006 р.	на 31 грудня 2007 р.	на 31 грудня 2005 р.	на 31 грудня 2006 р.	на 31 грудня 2007 р.	В абсолютних величинах		У питомій вазі		У % до початку року		У % до змін валюти балансу
								за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік	за 2006 рік	за 2007 рік
І. Власний капітал
Статутний капітал	300	5	5	5	0%	0%	0%	----	----	0%	0%	0%	0%	0%	0%
Інший додатковий капітал	330	----	----	67	0%	0%	1%	----	67	0%	1%	-	-	0%	6%
Резервний капітал	340	2 526	2 253	2 657	65%	55%	51%	- 273	404	-11%	-4%	-11%	18%	-113%	35%
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	- 603	304	1 030	-16%	7%	20%	907	726	23%	12%	-150%	239%	375%	63%
Усього за розділом І	380	1 928	2 562	3 759	50%	63%	72%	634	1 197	13%	9%	33%	47%	262%	104%
ІV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	101	127	88	3%	3%	2%	26	- 39	0%	-1%	26%	-31%	11%	-3%
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540	----	----	58	0%	0%	1%	----	58	0%	1%	-	-	0%	5%
з бюджетом	550	250	162	44	6%	4%	1%	- 88	- 118	-3%	-3%	-35%	-73%	-36%	-10%
зі страхування	570	----	7	----	0%	0%	0%	7	- 7	0%	0%	-	-100%	3%	-1%
з оплати праці	580	----	42	77	0%	1%	1%	42	35	1%	0%	-	83%	17%	3%
Інші поточні зобов'язання	610	1 578	1 199	1 229	41%	29%	23%	- 379	30	-12%	-6%	-24%	3%	-157%	3%
Усього за розділом ІV	620	1 929	1 537	1 496	50%	37%	28%	- 392	- 41	-13%	-9%	-20%	-3%	-162%	-4%
Баланс	640	3 857	4 099	5 255	100%	100%	100%	242	1 156	0%	0%	6%	28%	100%	100%

 

Примітка: З метою скорочення розмірів форми розділи та рядки балансу, в яких проставлені нулі, не наводяться.