Аналіз сучасних досліджень, що стосуються питання мотиваційного механізму сприяння підприємницькій діяльності дає підстави вважати, що найбільш впливовими факторами є фінансова поведінка, стиль життя та інноваційні передумови сприяння самостійній діяльності (підприємництву) та зайнятості. В цьому підрозділі ми дамо обґрунтування державного мотиваційного механізму сприяння становленню середнього класу в Україні, з урахуванням вище зазначених чинників. Адже доходи населення – основа матеріально-майнового стану й потужності середнього класу, а ще так зв. прошарків протосереднього класу. До того ж використання доходів – основа стилю життя, формування лідерської свідомості, що зумовлене економічною природою як передумовою становлення середнього класу й підтримки його стабільності в підприємницькій діяльності.
Потужність середнього класу – у можливості вкладати кошти у розвиток економіки України. Тому державний мотиваційний механізм має сприяти перетворенню згаданого прошарку на потужного інвестора в реальну економіку завдяки його підприємницькій діяльності.
Нині середній клас розшаровується на власників середнього й дрібного капіталу і найманих працівників. Як загалом у верстві капіталістів виокремлюються представники великої, середньої й дрібної буржуазії, так і серед найманих працівників можна вирізнити найбільш освічену та кваліфіковану найменшу кількісно групу, яка має найвищий рівень доходів; більшу – спеціалістів середньої кваліфікації й відповідного рівня освіти, які отримують середні доходи; і найчисельнішу – кваліфікованих, а також некваліфікованих працівників із невисоким освітнім рівнем і безробітних, доходи яких забезпечують існування на межі бідності та нижче від неї.
Проблема формування середнього класу невіддільна від проблем подолання бідності в нашій країні. Об'єктивний аналіз стану суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики, зокрема бідність, зростання диференціації населення, відчуженість значної кількості громадян від суспільного життя, звуженість їхнього доступу до освіти, культури, медицини сягнули масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави.
Цієї думки дотримується багато зарубіжних [47] і вітчизняних науковців. Подоланню бідності, як стверджує більшість дослідників, сприятимуть заходи щодо забезпечення зайнятості через квотування робочих місць для незайнятого населення, а також сприяння з боку держави само-зайнятості та підприємницькій діяльності, реформування власності тощо.
Відомо, що частка малого і середнього підприємництва в ВВП країн із ринковою економікою є такою: Великобританія – 50–54%, Німеччина – 50–53%, Італія – 57–60%, Франція – 55–62%, США – 50–52%, Японія – 52–55%, Україна – 10–15%.
Зарубіжний досвід розвитку малого і середнього бізнесу (МСБ) теж свідчить про те, що ринкова економіка починається там, де «критична маса» підприємницьких структур становить приблизно одне підприємство малого бізнесу на 30–50 осіб, які проживають на певній території.
Розвинуті капіталістичні держави приділяють велику увагу розвитку МСБ. У кожному з них є для цього могутні державні структури. Так, у США на федеральному рівні діє Адміністрація з питань малого бізнесу (АМБ), яка здійснює правове й організаційне забезпечення малого бізнесу, надає фінансову підтримку. АМБ має відділення в усіх великих містах, діє й багато підпорядкованих їй консультаційних, інформаційних організацій, центрів розвитку малого бізнесу. Крім того, додаткову допомогу малим підприємствам по всій країні надають більше 2700 торгово-промислових палат.
В Україні з початку 90-х років здійснюється приватизація (у тому числі мала) державних і комунальних підприємств. У перші роки цей процес пустили на самоплин, а підприємництво віддали в руки населенню, яке здебільшого не мало ані знань, ані досвіду, ані навичок у цей сфері. Хоча відомо, що більшість помилок МСБ пов'язано з недосвідченістю або професійною некомпетентністю менеджерів цих підприємств.
Сучасні механізми мотивації підприємницької діяльності не досягають своєї мети. Це зумовлено тим, по-перше, що фінансування розвитку підприємницької діяльності здійснюється з держбюджету. Зокрема, від його затвердження (а це тягнеться майже півроку), за всіма статтями, до наказів прямого фінансування, спливає забагато часу, й оголошення тендерів на фінансування різних проектів підприємницької діяльності припадає майже на кінець року, чим обмежується період виконання цих проектів. По-друге, самі проекти, спрямовані здебільшого на освітні програми, не передбачають ніяких мотиваційних важелів щодо заснування власної справи. По-третє, не сприяла підвищенню підприємницької активності банківсько-кредитна система, яка потребує певних гарантій власності.
Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва не вирішує в повному обсязі проблеми малого бізнесу. Хоч саме він мав би застосувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Ми вважає, що для становлення і розвитку малого бізнесу в Україні необхідно створити Адміністрацію малого бізнесу в Україні (АМБУ), яка б предметно і постійно займалася нагальними проблемами підприємництва.
До системи територіальних органів АМБУ повинні входити агентства у містах і районах, які б взаємодіяли з місцевими асоціаціями малих підприємств. Самі ж асоціації слід наділити правом участі в кадрових призначеннях керівників територіальних агентств АМБУ, у прийнятті рішень щодо надання державної фінансової підтримки малим підприємствам, інших важливих питань.
Основними функціями АМБУ мають стати: реєстрація суб'єктів малого бізнесу, надання їм фінансової державної підтримки; захист їх від незаконних перевірок; маркетингові послуги; методична і юридична допомога в навчанні тих, хто займається чи має бажання займатись малим підприємництвом, тощо.
Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні фінансується не в повному обсязі, що не дає змоги організувати навчання, надання державної фінансової підтримки і мікрокредитування підприємців, забезпечити інші потреби.
Крім того, розвиток малого і середнього бізнесу належно не забезпечено відповідними законами. Це відбувається тому, що сучасне підприємництво в Україні не виконує визнану у світі функцію механізму регулювання інститутів ринку. Існує думка, що основу сучасного підприємництва формує не будь-яка форма бізнесу, а різні інновації як реалізація нових номінацій виробничих факторів щодо створення видів товарів і послуг і технологій, використання з цією метою нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних та управлінських нововведень, а ще проникнення на ринки збуту, в галузі й сектори економіки та ін.
Основними мотивами підприємницької діяльності при цьому вважається привласнення грошей (підприємницького доходу), здобуття влади, прагнення по-новому розподілити та використати рідкісні ресурси, створити нові цінності.
Сучасні представники інституціоналізму О. Вільямсон, Н. Нору вважають, що підприємець – це суб'єкт, який робить оптимальний вибір між контрактними відносинами вільного ринку та організацією підприємства з метою забезпечення економії трансакційних витрат через залучення регулюючих механізмів ринкових відносин. Одночасно підприємництво виконує багато функцій: новаторську, організаційну, господарську, соціальну й особистісну.
Законодавче забезпечення підприємницької діяльності здійснюється в нас на підставі прийнятого Господарського Кодексу України. Особистісними чинниками підприємництва є власність, розумові та фізичні здібності людини, знання і досвід, становище в суспільстві, права та ін.
Розвиткові ж підприємництва заважають високий податковий тиск, рекет, корумпованість, високі ставки за кредитами, монополізм на ринках іноземних фірм, низька платоспроможність населення, відсутність плюралізму форм власності, слабка конкуренція, обмеження сфер вкладення капіталу.
Деякі вітчизняні науковці зазначають, що малий бізнес, як найбільш масова форма і чутлива до кон'юнктури ринку, відіграє важливу роль у становленні відповідного типу економіки. У країнах із розвинутою ринковою економікою частка підприємств малого бізнесу сягає понад 90% усіх підприємств, забезпечуючи до 60% валового національного продукту [18, с.104].
Економічна наука приділяє значну увагу феномену малого бізнесу, що не тільки виявляє гнучкість щодо ринкових змін, а й перешкоджає монополізації. Крім того, він сприяє підвищенню рівня продуктивної зайнятості й платоспроможності населення і тим самим прискорює грошовий оборот, пожвавлює міжнародні економічні відносини.
Мале підприємництво дедалі активніше розвивається, інтегруючись у різні сфери економіки. Воно нарощує вплив на ринок праці, знижуючи відповідну соціальну напругу, сприяє самовизначенню людської особистості через привабливість нового соціального статусу; створює фундамент для зміцнення середнього класу.
За основними видами економічної діяльності найбільшу частку малих підприємств зосереджено у сферах оптової та роздрібної торгівлі, послуг із ремонту, торгівлі транспортними засобами. Друге місце займають структури у промисловості, зайняті в операціях із нерухомістю, наданні юридичних послуг.
Щодо форм власності, то найбільший обсяг продукції (70,9%) припадає на малі колективні підприємства, потім – на приватні (22,0%). Відповідні форми власності зберігають провідні позиції у виробництв вже понад п'ятнадцять років. Та фінансові результати діяльності багатьох підприємств свідчать про недосконалість методів господарювання. Серед факторів, що впливають на фінансові показники головними є, мабуть, ті, що стосуються нестабільності законодавчого регулювання.
Щодо галузей і ефективності роботи підприємств, найбільших втрат зазнали структури, зайняті у промисловості. На їхню частку припадала половина всіх фінансових збитків. Друге місце посідали малі підприємства, чия діяльність пов'язана з сільським та лісовим господарством, мисливством.
Підприємництво та самостійна зайнятість обстежених займають значну частку серед груп у середньому класі. Частка цього класу в групі підприємців перевищує 80%, серед тих, хто починав справу, – 53%, серед сімей, які одержують доходи від підприємницької діяльності, 60% належать до середнього класу.
Якщо порівнювати середній клас із нижчими верствами населення за рівнем підприємницької активності, то більшість дослідників доходять висновку, що він є лідером. Хоча представники згаданих прошарків мають такий самий рівень зайнятості, як і представники згаданого класу.
Важливою умовою посилення мотиваційної складової до становлення середнього класу за умов розвитку середнього та малого бізнесу є сприяння впорядкованості умов його діяльності. Забезпечення сприятливих стабільних умов діяльності підприємств середнього і малого бізнесу доцільно враховувати в реалізації відповідної державної політики.
Отже, підприємницька діяльність у формі малих, середніх господарських структур має значний потенціал щодо становлення середнього класу в Україні.
За умов послідовного вдосконалення механізмів державного регулювання, підвищення рівня менеджменту і професійності ведення підприємницької діяльності цей потенціал може бути перетворений у реалії, що підтверджують досвід розвинутих країн ринкової економіки. Актуальними для досягнення цього є напрацювання наукових рекомендацій та посилення саме впливу держави до підготовки фахівців із підприємницької діяльності за світовими стандартами.
