В Україні особливого значення набуває проблема створення сприятливого клімату для підприємництва, його цивілізований розвиток, активізація інвестиційної діяльності, захист прав і інтересів від протиправних зазіхань. Це питання є очевидним і постійним, оскільки суттєві соціально-економічні зміни, що відбуваються в українському суспільстві останніми роками істотно впливають на відповідні правовідносини.
Головною діючою особою ринку в недержавному секторі економіки і стрижнем будь-якої економічної системи, побудованої не на державно-монополістичних, а на конкурентних засадах є підприємець. Підприємець виступає гарантом стабільності цивільного суспільства, гарантом економічної безпеки держави. Але необхідно зазначити, що повсякденна практика недержавних об'єктів економіки свідчить про їх підвищену порівняно з державними структурами уразливість від протиправних та інших посягань з боку різного роду кримінальних структур, а також окремих осіб. Власність тепер зобов'язує підприємців займатись діяльністю, яка раніше була виключно прерогативою спеціальних державних органів. Забезпечення безпеки приватної діяльності стає важливою необхідністю, є підгрунтям функціонування недержавних об'єктів. Отже, охорона підприємництва і забезпечення безпеки підприємницької діяльності є стрижневою проблемою, що обіймає комплекс організаційно-правових, техніко-технологічних, адміністративних, виховних, фінансових і спеціальних заходів, спрямованих на виявлення, попередження і припинення загроз і зазіхань на стабільність функціонування і розвитку підприємства. Цей процес містить у собі охорону приватної власності підприємства і фізичний захист його персоналу. При цьому до власності відносять, по-перше, основне матеріальне майно: приміщення, земельна ділянка, парк техніки, сировина й інвентар, а також допоміжне устаткування, призначене для збереження, переробки і перевезення вантажів. По-друге, сюди ж варто віднести інтелектуальну власність, що складає інформацію, яка є активом компанії про власність власника, а також знання і досвід співробітників підприємства, їхні професійні секрети і винаходи. Підприємці, які прагнуть мати власну службу безпеки, не повинні розглядати витрати на її створення, як необгрунтовано високі, оскільки життя цінується набагато вище. Нещастям вітчизняних підприємців є те, що, заробивши великі гроші, вони не хочуть усвідомлювати, що багатство неминуче переводить їх у "групу ризику". Як показує сумний досвід, наші підприємці починають здійснювати суттєві кроки із забезпечення власної безпеки лише після того, як у них починаються неприємності.
Побудова ринкової економіки в Україні поступово зумовлює створення системи забезпечення безпеки підприємницької діяльності відповідно до світової практики. Важливим чинником цього процесу є утворення функціонування державних і недержавних структур як єдиного цілого.
Складовими єдиної системи забезпечення безпеки особи та підприємництва є:
- державна система, що представлена правоохоронними органами та спецслужбами (наприклад, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ, яка діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за організацію та здійснення за договорами заходів особистої і майнової безпеки громадян і юридичних осіб);
- недержавна система, яка представлена приватними охоронними, охоронно-технічними підприємствами, комерційними службами безпеки, підприємства різної форми власності, інформаційними бюро, службами безпеки банків, навчальними центрами, профільними фондами, науково-дослідними структурами, профільними факультетами вищих навчальних закладів (прикладом є факультет права і безпеки підприємництва Європейського університету м. Києва).
Слід зауважити, що велику частину недержавної системи складають професіонали, колишні співробітники служби безпеки, органів внутрішніх справ, збройних сил і підрозділів спеціального призначення.
Для порівняння, в західних країнах в підприємницькому секторі головну роботу по захисту бізнесу здійснюють недержавні служби безпеки, численність яких, наприклад в США, вдвічі перевищує штат поліції. А це, в свою чергу, знижує витрати держави на утримання поліції .
Не заперечуючи необхідності і важливості функціонування державної системи безпеки, все ж таки слід наголосити на необхідність і безальтернативність формування недержавної системи безпеки. Вивчення світового досвіду дає можливість стверджувати про позитивну практику функціонування даної системи.
З позиції безпекознавчої парадигми недержавна система безпеки може розглядатися у двоякому плані. З одного боку, вона є об'єктом забезпечення безпеки з боку держави, а з іншого - суб'єктом забезпечення власної безпеки, який самостійно визначає мету, принципи та методи забезпечення безпеки згідно з чинним законодавством України. Централізація і монополізація безпеки призводить до послаблення, а у деяких випадках і анемії недержавної системи безпеки, яка має розглядатися не як конкурентна, а як резервна система безпеки. Більше того, рівень демократизації суспільства є прямо пропорційним розвиткові недержавної системи безпеки .
Розглядаючи недержавну систему необхідно зазначити, що її побудова повинна здійснюватись на основі дотримання таких принципів, як: законність; дотримання прав і свобод громадян; централізоване керування; координація і взаємодія з правоохоронними органами; самостійність; відповідальність за забезпечення безпеки; відповідність зовнішнім і внутрішнім загрозам безпеки; передова матеріально-технічна оснащеність; прогресуюче стимулювання суб'єктів системи; компетентність; конфіденційність; корпоративна етика; комплексне використання сил і засобів.
Завданнями ж недержавної системи безпеки є: охорона і захист законних прав і інтересів підприємницької структури та його співробітників; збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують стан обстановки; вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів; своєчасне виявлення можливих прагнень до підприємницької структури і його співробітників з боку джерел зовнішніх загроз безпеки; недопущення проникнення до підприємницької структури структур економічної розвідки, організованої злочинності й окремих осіб із протиправними намірами; протидія технічному проникненню в злочинних цілях; виявлення, попередження і припинення можливої протиправної й іншої негативної діяльності співробітників господарюючого суб'єкта на шкоду його безпеки; захист співробітників підприємницької структури від насильницьких зазіхань; схоронність матеріальних цінностей і відомостей, що складають комерційну, банківську, іншу таємницю, що охороняється законом; добування необхідної інформації для найбільш оптимального вироблення управлінських рішень з питань стратегії і тактики економічної діяльності; фізична і технічна охорона будинків, споруджень, території і транспортних засобів; формування в засобах масової інформації, у партнерів і клієнтури сприятливої думки про підприємницьку структуру, що сприяє реалізації планів економічної діяльності; відшкодування матеріального і морального збитку, нанесеного в результаті неправомірних дій організацій і окремих осіб; контроль за ефективністю функціонування системи безпеки.
Надійність і ефективність функціонування системи оцінюється за критеріями: відсутності, або своєчасного виявлення спроб несанкціонованого проникнення до підприємницької структури у злочинних цілях; недопущення фактів витоку, розголошення відомостей, що складають комерційну й іншу таємницю, що охороняється законом, втрати важливих документів, виробів; попередження протиправних і негативних проявів з боку персоналу господарюючого суб'єкта; схоронності матеріальних цінностей, фінансів; припинення насильницьких зазіхань на життя і здоров'я співробітників; попередження надзвичайних подій. Головним же критерієм оцінки ефективності і якості системи є стабільність фінансового й економічного розвитку підприємницької структури відповідно до намічених планів і задач у різних умовах обстановки.
Системний підхід до безпеки підприємництва має бути:
- безупинним - вимога, яка не дає можливості зловмисникам обійти захист для досягнення своїх протиправних цілей;
- централізованим - у межах визначеної підприємницької структури повинна гарантуватися організаційно-функціональна самостійність процесу забезпечення безпеки;
- плановим - розробка планів дій щодо забезпечення захищеності організації всіма компонентами його структури;
- універсальним - незалежність заходів безпеки від місця їхнього можливого впливу;
- активним - захисні заходи перетворюються в життя з достатнім ступенем наполегливості;
- надійним - надійність методів, засобів і форм захисту з одночасним дублюванням засобів і заходів безпеки;
- комплексним - застосовування усіх видів і форм захисту в повному обсязі.
Отже, забезпечення безпеки недержавною системою, спрямоване на захист законних прав та інтересів підприємців і сприяє загальному розвитку підприємництва в Україні. Недержавна система забезпечення безпеки підприємництва та особи виступає об'єктивним союзником державної системи і це визначає можливість і необхідність взаємодії державних служб і органів безпеки з представниками недержавної системи безпеки.
Світовий досвід показує, що така взаємодія розширює можливості держави в боротьбі з економічними злочинами, із загальнокараною злочинністю, із промисловим шпигунством і економічною розвідкою.
Налагоджена взаємодія державної і недержавної правоохоронних систем повинна благотворно впливати на підприємницьку діяльність, що вигідна усім: підприємцям, громадянам, суспільству і державі. Продумана і раціонально організована взаємодія недержавної системи з правоохоронними органами є одна з найважливіших складових ефективності захисту підприємства.
Необхідність активної взаємодії органів внутрішніх справ і недержавної системи виникає також через наявність єдиної інформаційної мережі в сфері контролю за кримінальною діяльністю з одного боку й об'єктивно існуючої обмеженості джерел інформації по цьому питанню з іншого. При цьому керівників служб безпеки підприємства в першу чергу можуть цікавити відомості, що зберігаються в міських і обласних адресно-довідкових бюро (прописка, реєстрація, виписка і т.д.), інформаційних центрах управління внутрішніх справ (відомості про судимість в осіб, що перевіряються, про порушення чи припиненню відносно нього кримінальної справи, про відмовлення в порушенні кримінальної справи). У свою чергу представникам оперативних і слідчих органів внутрішніх справ можуть бути дуже корисні відомості про факти крадіжок з об'єктів, що охороняються і несанкціонованих проникнень зловмисників на об'єкт; про підозрілих осіб, які затримані охороною підприємства на території об'єкта; про сумнівних клієнтів чи недобросовісних конкурентів підприємства; про співробітників охорони, звільнених по підозрі у зв'язку зі злочинцями.
Процедурна взаємодія, спільні дії служби безпеки і правоохоронних органів можуть відбуватися як на договірній, так і на недоговірній основі. Якщо можливість спільних дій не передбачається в договорі, то їм, як правило, передує усна домовленість про допомогу і підтримку. Це часто відбувається у випадках, коли органи міліції розташовані поруч з об'єктом чи коли суміжні об'єкти (території, приміщення і т.д.) охороняються міліцією і приватною охороною. Отже, діяльність по організації взаємодії недержавних служб безпеки підприємств з правоохоронними органами з питань, що представляють взаємний інтерес, повинна бути спрямована на вирішення концепції безпеки підприємництва. Керівникам усіх рангів і рівнів у сфері забезпечення безпеки необхідно чітко усвідомлювати, що участь в організації взаємодії вимагає глибокого аналітичного дослідження. Гарантією якісних результатів на цьому напрямку роботи є чесність і гідність, досвід і кваліфікація осіб, які здійснюють реалізацією процесу оперативної взаємодії.
Але не все так гладко при створенні та діяльності недержавної системи. Існують проблеми в галузі законодавчого регулювання охоронних послуг, підвищення рівня правового і соціального захисту охоронців при виконанні своїх обов'язків. Досить слабо розвинуті чи навіть відсутні інститути, що повинні забезпечувати реальну взаємодію державних органів і недержавних підприємств безпеки. Відсутність уваги до приватних структур безпеки в окремих випадках є причиною втягування їх в корупцію, "зрощування" з криміналом. Крім того, діяльність недержавної системи безпеки повинна визначатись і регулюватись не відомчими інструкціями і розпорядженнями, а законодавчими актами і чітко визначеною нормативно-правовою базою.
Підсумовуючи необхідно зазначити, що забезпечення безпеки особи та підприємництва - це саме та справа, яка може об'єднати інтереси державних установ, громадських об'єднань, партій незалежно від їх політичної орієнтації. Рішучість та політична свобода влади у підтримці розвитку безпеки особи і підприємництва країни стали б фундаментом для досягнення згоди в суспільстві, зміцненню її економічного розвитку, а недержавна система безпеки перетвориться на повноправного суб'єкта системи забезпечення національної безпеки.
